Чому сонце буває сумне

Українська народна казка Поділля

Жили собі чоловік та жінка, які мали сина і дочку. Дочка була найкраща в світі. Ось одного разу сонце вкрало її собі за жінку. Після цього брат пішов її шукати туди, де заходить сонце. Сестра побачила, вибігла до нього та й каже:

— Сховайся у льох, бо як прийде сонце, то запече тебе.

Брат швиденько заховавсь в льох. Коли прийшло сонце, то воно роздягнулось, повісило свої ризи на льосі та й пішло в хату. Сестра, побачивши що сонце повісило ризи, швиденько побігла до брата, який мало не вмер від жари. Тоді сестра відлила його водою і вони пішли в хату. Привітались з сонцем, посиділи, поговорили, а тоді сонце просить брата, щоб він пішов за нього на небо хоч на один день. Він згодився, надів ризи і пішов на небо.

Коли виліз, то він пішов на ті місця, де сонце снідає, обідає та вечеряє. Побив миски, порозкидав ложки, зловив вітра та мороза, набив їх за те, що перешкоджали йому в дорозі. Злазячи з неба, поламав драбину. Прийшов до хати, де спало сонце, скинув ризи, і разом з сестрою втекли. Коли сонце встало і хотіло скоро вилізти на небо, то ніяк не можна було. Поки воно лагодило драбину, то брат із сестрою уже втекли.

Сонце побачило безладдя на небі, було цілий день голодне, то так було розсердилось, що цілий тиждень не показувалось людям.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

13 (5965). Чому сонце буває сумним. СУС —, новотвір. Записано 2008 року. Мельник Ніна Андріївна (1930). Хмельницька область, Деражнянський район, Радянське