Українські народні казки

Чому чорти безп’яті

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Це діло йде ще від створення світу. Як бог людей творив, то спершу створив він теля. Кинув його через тин — воно й побігло. За третім разом бог створив дитину. Став її кидати через тин, а мати як заплаче:

— Господи милостивий, не кидай, бо воно маленьке, уб’ється!

— Ну, коли тобі шкода його, то ти будеш глядіти його до трьох років.

А чорт те все бачив і чув та й каже:

— Дай я зроблю щось таке, щоб Божих людей поїло.

І зробив він вовка. Дме-дме, а той ніяк не оживе. Коли ось іде бог. Чорт і давай його питати:

— Що Ти таке робиш, що тільки надмеш, кинеш через тин, а воно й побіжить?

— А кого ти зробив?

— Вовка.

— Гм, так ти відтягни його до кручі над річкою, стань поряд із ним та й кажи: «Устань, вовче, та з’їж чорта», а сам мерщій у воду плигай.

Чорт послухався. Узяв вовка, притяг його до Дніпра, став поряд із ним та й каже:

— Устань, вовче, та з’їж чорта!

Вовк і схопився. Не встиг чорт і в воду плигнути, а він його за п’яти, та так і відкусив. І стали чорти безп’яті. Отут у них на балці саме й збіговище було.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Коренна Катерина Михайлівна (1927 року народження), Дніпропетровська область, Жовтневий район,
9 (7157). Чому чорти безп’яті. СУС — . Записано 2009 року.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.