Українські народні казки

Чорта приніс

Українська народна казка Буковини

В одного дядька хтось крав у полі снопи: кожної ночі по п’ятнадцять снопів пропадало. Як зловити злодія? Пішов дядько з жінкою своєю в поле, і, як настав вечір, каже жінці:

— Зав’яжи мене в сніп.

— Нащо?

— Зав’язуй, зав’язуй. Я ростом маленький, а пшениця вродила висока, то мене й видно не буде. Як зав’яжеш, то я зловлю злодія.

Ліг чоловік, жінка обклала його пшеницею, зав’язала і поставила коло інших снопів. Та й пішла додому, а чоловік у снопі чекає злодія.

Приходить злодій, здоровенний чолов’яга. Розіклав вірьовку і першим поклав на неї сніп, в якому був чоловік. Наклав ще чотирнадцять снопів та й каже сам до себе: «Сімоне, потягнеш?» І сам собі відповідає: «Потягну».

Висадив злодій свою в’язку на снопи, підліз під неї і поніс. Несе, трудиться, а хазяїн за спиною: «Хи-хи... Хи-хи...»

— Чорта несу, — каже сам до себе Сімон, — бо сміється ззаду. Приніс він в’язку аж під свою хату. А хазяїнови вірьовка нагризла крижі, він не втерпів і крикнув:

— Та кидай уже, бо вірьовка гризе!

Злодій з переляку аж підскочив. Кинув в’язку і хода до хати. Та й каже жінці:

— Так і є, чорта приніс я під хату.

Злодій до білого дня боявся вийти з хати, а хазяїн привів людей, щоб усі побачили, хто краде його пшеницю.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Вашківці, Сокирянського району, Чернівецької області
8 лютого 1979 року
Оповідач: Равловський Микола Никифорович (1941)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.