Чорт-слуга
Українська народна казка Закарпаття
Пішов бідний чоловік глядати десь муки, бо не було що дітям їсти. І на дорозі зустрів хлопчика.
— Чоловічку, — каже, — найміть мене за слугу.
— Як я тебе найму, як моїм дітям не є що їсти?
— А ви на то не дивіться, що будуть ваші діти їсти, то буду й я. Прийшли вони домі. Звідає жінка:
— Що се за хлопець?
— А се наш слуга.
— Та бо й нашим дітям не є що їсти.
— То нич. Що наші діти будуть їсти, то й він.
Гей, бавиться той хлопець з дітьми. Ішло т’полуденкови. Та й треба щось полудновати. Ай ні муки, нічого не є. А той хлопець каже:
— Дайте кубай. І наливайте на токан. Ідіть до брата просіть муки. Пішов чоловік до брата й просить:
— Брате, дай кубай муки, бо дітям не є що їсти.
— Іди до чорта, — говорить, — чорт має муки.
Чоловік вернувся й сказав, що його брат післав до чорта. Тоді слуга пішов до того брата, узяв у нього мливо та приніс додому. Та й показує:
— Там є мливо. Беріть. Вже є що їсти.
— А з чим будеме токан їсти? — звідає жінка.
— З чим? Я біжу, — сказав хлопець.
Взяв він такий великий лавор і побіг до хазяїнового брата.
— Що ти прибіг?
— Що? Казав мій господар, би ви дали дітям солонини.
— Та де тільки? Чорт має того.
— Та добре. Я йду домі.
Та пішов він у комору до того хазяїнового брата, взяв сало та ще й бринзи набрав. І так зробив, що ніхто й не видів, як він брав. Приніс то. Зварився токан, нагріли солонини, нагріли бринзи, наїлися.
Та й читаво підняв слуга хазяйство того чоловіка, той чоловік дуже забагатів. Та й вислужив той слуга рік, а в рік каже:
— Знаєте, хто у вас служив? Чорт, будьте здорові. І пішов.