Чудесні бички

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Був один бідний чоловік. Він дуже любив і шанував свою жінку. А вона йому тільки казала:

— Хай тобі бог заплатить за мене.

І більше нічого. Аж ось одного разу каже той чоловік:

— Піду я до бога, аби мені заплатив.

Пішов у ліс. Іде лісом, дивиться, ангел летить з неба та й каже:

— А куди ти, чоловіче, ідеш?

— Іду до бога за платою.

— За якою платою? — питає ангел.

— Я дуже шаную свою жінку, а вона мені каже: «Хай тобі бог заплатить!» І ось іду тепер до бога, аби мені заплатив.

Ангел каже:

— Іди сюди чоловіче.

І повів його на поле, а там пара бичків пасеться.

— На тобі цю пару бичків та й іди додому.

Той чоловік пригонить бички додому та й каже жінці:

— Дав мені бог пару бичків.

А у того чоловіка був брат, великий багач, що йому рівні не було на ціле село. Той багач був дуже злий і не любив свого брата, та й пішов він до пана.

А тоді такі часи були, що пани самі право робили. І каже панові так:

— Мій брат казав, що панське поле тими бичками, що має, за одну ніч виоре, засіє і заволочить.

А то було величезне поле, що двадцять плугів треба було, аби за десять днів виорати. Пан зараз бідного покликав і каже:

— Щоб мені за одну ніч поле виорав, бо як не виореш, то накажу тебе нагайками бити.

І пішов бідний брат. Іде додому та й плаче. Входить він до стайні, дивиться на бички та й каже:

— Чим же тут орати?

А бички кажуть:

— Цить, не плач, не журись, бери налагодь плуг, та й підемо орати.

Дав він бичкам їсти, а сам лагодить плуг. Як бички поїли, він їх запряг і поїхав орати. Лиш одну борозну загнав орати, а то вже десять зорано.

І за пару годин стала рілля на всім полі. За годину заволочив і засіяв. Так йому бог допоміг, що він за одну ніч все зробив. Рано пан вийшов дивився, що все зроблено і каже:

— Це якийсь сильний і мудрий чоловік.

А брат його знов пішов до пана і каже:

— Мій брат казав, що тими бичками пана, паню і всю панську рідню, і мою жінку, і всю мою родину завіз би до пекла.

І швидко пан наказав робити великий віз, щоб вся рідня помістилась. Коли воза зробили, пан покликав бідного Івана і каже:

— Ану, Іване, запрягай свої бички та й будеш нас везти до пекла.

Бідний Іван запряг свої бички і повіз всю панську рідню і родину свого брата. Їхав він через гору таку високу, що страх. А ті бички йому шепочуть і кажуть:

— Їдь направо на гору.

А та гора над самою водою. Звернув Іван направо, а віз стрімголов полетів у долину, і порозбивалась вся родина, панська і братова, а самі бички полетіли до неба. А бідний Іван оселився собі в панськім дворі свого брата і жив собі по-панському аж до самої смерті.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

110 (5315а). Чудесні бички. СУС —. Записано 2008 року. Вітько Анастасія Петрівна (1923). Черкаська область, Черкаський район, Думанці