Українські народні казки

Чудодійна криниця

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жили собі дід з бабою, старі такі. От пішов раз дід у степ на полювання. Ходив, ходив і нічого не вбив. Аж дивиться, криниця. Він узяв напився води, а тоді ще й умився і став молодий. Тоді він зараз же йде додому. А баба його насилу впізнала.

Дід послав бабу, щоб теж умилась та помолоділа. А баба зраділа, побігла і нема її. Дід ждав-ждав, а баби все немає. Пішов він тоді до криниці її відшукати. Прийшов до криниці — нема, тільки якась дівчинка цяцьками грається.

А то ж і була баба. Як прийшла вона до криниці, та як допалася до води, то вмивалась, аж поки дитиною не стала.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

46 (5101). Чудодійна криниця. СУС —, низка варіантів. Записано 2008 року.
Оповідач: Михайлишин Марія Іванівна (1918 року народження), село Шабастівка, Монастирищенський район, Черкаська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.