Чудо

Українська народна казка Чернігівщини

Один чоловік вирішив посіяти жито. Він пішов у поле. Бачить, іде старець і каже:

— Що це ти, чоловіче, хочеш робити у такий празник?

— Я не знав, що сьогодні празник, хотів жито посіяти,- відповідає чоловік.

— Ну, якщо ти не знав, хай твоє жито виросте на чудо всім людям.

На другий рік в чоловіка вродилося таке жито, що всі люди сходилися

подивитися. Колоски були, як долоні. Люди казали: «От чудо!».

Запам’ятав цей день чоловік і вирішив наступного року посадити жито саме тоді. Запряг воли і поїхав у поле. Приїхав до свого наділу, став плуг з воза скидати. Та він якийсь важкий став. Чоловік засунув голову у плуг і хотів скинути, але плуг, наче приріс до плечей. Що він не робив, а витягнути голову не міг. Так і приїхав з плугом на плечах у село. Люди біжать за возом і кричать: «От чудо!». Допомагають вони зняти плуг з плечей, а чоловік і каже:

— Не можна зневажати те, про що знаєш. У тім році я не знав, що був празник, тому і жито вродило. А цього року я вже знав про празник, однак знову хотів усіх здивувати. От і здивував!

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

98 (4205). Чудо. СУС —. Записано 2008 року. Бойправ Уляна Денисівна (1922). Чернігівська область, Козелецький район, Тужар