Шапка

Українська народна казка Поділля

Давно це було. Ходив хлопець до дівчини на вечорниці та якось раптово помер без причини.

А в ту пору вечорничити збиралися на хатах. І дівчата з хлопцями знайомилися, і користь була — кужелі пряли.

Ось пройшов деякий час, дівчина знов пішла на вечорниці. Пряли, співали, жартували і от дійшло до суперечки. Взялися вони з’ясовувати, хто з молоді найсміливіший. Дівка вперта і не з лякливих була. Посперечалася вона з парубками, що не побоїться піти з вечорниць вночі на дзвіницю і задзвонити в дзвін.

Вибігла вона з хати і швидко до дзвіниці. Вхопила дзвін і подзвонила. Коли глянь, а в кутку хлопець стоїть. Подумала дівчина, що то хлопці хотіли її налякати, то вона шапку з голови в нього хап і побігла назад до хати на вечорниці. Прийшла і каже:

— А що, хотіли мене налякати? Признавайтеся — чия шапка?

Перезирнулися хлопці, бо ні в кого такої нема. Придивилися, а то ж того хлопця, що вмер, та його ж в ній поховали.

Коли глянь, а він стоїть у вікні білий-білий і просить, щоб дівчина йому шапку віддала. Та де там, вона боїться. Вже й півні проспівали, а він все стоїть. Покликали попа та й аж тоді дівчину насилу вмовили вийти надвір.

Вийшла вона шапку віддавати, а хлопець дихнув на неї і щез. Та й вона довго після цього не прожила. Померла на третій день.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

4 (5956). Шапка. СУС —. Записала Войтас Світлана (5 клас) 2008 року. Б’ялковська Фросинія Андріївна (1929). Хмельницька область, Деражнянський район, Божиківці