Шептуха

Українська народна казка Поділля

Була собі стара баба. Та така вже була вбога .От пішла вона до батюшки та й питається, що їй робити, бо вона своєї душі не прогодує. І сама нездужає робити, а люди не дають. От батюшка їй і каже:

— Ти назвись шептухою.

Вона й питається в його:

— А як же мені, батюшко, казати?

— Ти.-каже, — кажи: «Я баба-шепетуха од Святого Духа. Як я при тобі, так і дух у тобі. А як я од тебе, так і дух із тебе».

От та баба і назвалась шепетухою. І всі їй несуть і везуть. І стала вона багатою.

Якось у батюшки в горлі зробився нарив. Він забув, що сам ту бабу вчив та й покликав її до себе. От вона й стала йому шептать, а він і питається:

— Як же ти кажеш?

Вона каже:

— Я баба-шепетуха од Святого Духа. Як я при тобі .так і дух у тобі .а як я од тебе, так і дух із тебе.

Батюшка зареготав, нарив прорвався і він одужав.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

86 (6040). Шептуха. СУС 1641В. Записала Л. В. Мурка 2008 року. Куксик Тетяна Олександрівна (1930). Хмельницька область, Старокостянтинівський район, Жабець