Українські народні казки

Щасливий невезунчик

Українська народна казка Поділля

Жив на світі хлопчик, якому ніколи не щастило. У нього не було ні сім’ї, ні роботи, ні грошей. Він завжди ходив засмучений, з ним ніхто не хотів дружити, його ніхто не любив.

Одного разу хлопчик-невезунчик пішов у ліс. Там він зустрів чоловічка. Той у нього запитав:

— Ти чого такий засмучений!

— Та нічого.

— Чому ти сам?

— Тому, що у мене немає друзів!

— А чому у тебе немає друзів?

— Тому що ніхто не хоче зі мною дружити.

— Чому?

— Тому що я невезунчик.

— Я можу це виправити!

— Як?

— У мене є чарівна квітка!

— А чому вона чарівна?

-Тому що вона виконає всі бажання, які ти загадаєш. Хочеш я тобі її дам?

І він дістав із-за пазухи квітку від якої зразу ж полився надзвичайний аромат. Її пелюстки переливалися яскравими фарбами. Серединка виблискувала позолотою. Вона була така гарна, що очей від неї не можна було відвести.

— Та-ак я ду-уже хочу!

— Ну що ж візьми її і будь щасливий, — промовив чоловік, віддаючи хлопчику квітку.

Як одразу радісно та весело стало нашому невезунчику. Він мало не забув подякувати доброму чарівнику. Але все-таки спохватився, щиро подякував чоловікові і побіг до своїх однолітків. Як не дивно, але хлопці із радістю прийняли його до себе у гру.

І з того часу хлопчик зажив радісно та щасливо.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

213 (6480). Щасливий невезунчик. СУС —, новотвір. Записано 2009 року.
Оповідач: Штельмах Любов Григорівна (1945 року народження) Петрик Літинський район Вінницька область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.