Що кому бажаєш — собі бажаєш

Українська народна казка Поділля

Над ставом рядами тягнулись верби. А там, на пагорбі, був панський маєток. У пані було все, як і в інших панів. Добротний будинок, дубові меблі, дорогі картини і килими. Була челядь — дворовий, покоївка, куховарка, кучер. Заможно господарювала, давала лад усьому. І був у неї син, розумний, статний — єдина надія на продовження родоводу.

Не раз тягнулися до панського будинку селяни-жебраки, просили кусень хліба. А в селі мешкала жінка. Старенька, немічна, нікому непотрібна. І як хотілося їсти бабусі! Бувало, по два дні в роті нічого не мала. Не витерпить далі, прийде до пані, наставить тремтячу руку, просить милостиню. Кинуть їй кусочок хліба черствого, то підніме, цілує його і дякує господині.

Старенька була доброю, нікому зла не бажала. Тільки все промовляла:

— Що кому бажаєш — самому собі бажаєш.

Нестерпним ставало для пані це монотонне бубніння, стара хода, жалюгідне скигління. Недобре задумала пані. «Ні! З цим треба покінчити», — подумала і вирішила згубити жебрачку.

Прийшла бабуся до панського маєтку, а пані винесла пиріжки. Румяні, свіженькі, а всередині труїна вміщена. Бабуся взяла пиріжечки, низько кланяється, дякує слізно пані. Та промовляє своє звичне:

— Що кому бажаєш — самому собі бажаєш.

Пішла бабуся. А пані рада: позбулася жебрачки. Старенька тимчасом дибає дорогою. В торбині пиріжечки серце тішать. Зирк, а назустріч синок пані їде. Він вертався додому з дороги, їздив по господарських справах.

— Додому їдеш, синку? Як, ти, здоровий?

— Здоровий! Та їсти дуже хочеться. Зголоднів дуже.

— Ой синку! На тобі пиріжечка, ще гаряченькі, тільки, що мама твоя дала. Їж, дитинко.

А рука вже простягла найцінніший скарб — пиріжечки.

…Вже всі порозходилися. Біля могили залишилася тільки пані. Зціплені вуста, згорьоване лице. Вона вже не волала і вже нічого не хотіла.

— Все марнота! Нічого вже не потрібно!

Враз зойкнула. Той страшний зойк прошив все її єство. І спустилась, мов осінній листок, на синову могилу.

В цю важку годину вона осягнула істину пророчих слів: «Що кому бажаєш — самому собі бажаєш»

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

9 (5961). Що кому бажаєш — собі бажаєш. СУС —, багато варіантів. Записано 2008 року. Варгана Ганна Арсентіївна (1929). Хмельницька область, Деражнянський район, Заньківці