Українські народні казки

Що означає спів солов’я

Українська народна казка про тварин

Раз віддавалася синичка та й запросила солов’я на весілля. А він нагадав собі, що не має відходової кишки, а на весіллю треба буде їсти-пити. Журиться соловій, але нагадав собі, що має кума кліща. Пішов він до кліща та й позичив собі того інтересу (себто відходової кишки).

Відбув соловій весілля та й думає, як би то не віддати кліщеві кишку. Зміркував, саме коли кум кліщ прийде, та й сховався в корчі. А мав він два пси: Сірика та й Білика, то і їх взяв з собою. Сидить на корчі та й чекає. Дивиться, а кум кліщ йде прост на него. Він настрашився та й не знав, що робити, лиш усе: «Кум кліщ! Кум кліщ!» Але нагадався, що коло него є два пси, та як крикне: «Сірик! Білик! Тьох! Тьох! Тьох! Тьох! Тьох! За ним! За ним! За ним! Попід ліс! Попід ліс! Потоком! Потоком! Патиком! Патиком! Патиком! Цьвігов! Цьвігов! Цьвігов!» А як уздрів, що кліщ тікає, зачав ся тішити: «Утік! Утік! Утік!..» А кліщ так ся напудив, що вже більше за своїм інтересом не приходив.

А соловій відтогди й дотепер як співає, то все тоті слова:

— Кум кліщ! Кум кліщ!.. Сірик! Білик!
Тьох! Тьох! Тьох! Тьох! Тьох!
За ним! За ним! За ним!
Попід ліс! Попід ліс!
Потоком! Потоком!
Патиком! Патиком! Патиком!
Цьвігов! Цьвігов! Цьвігов!
Утік! Утік! Утік!

Походження та примітки

Що означає спів солов’я. Зап. Д. Бойчук в 1908 р. у с. Текуча Коломийського пов. (Гуцульщина). Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР. . ф. 29-3, од. зб. 263, арк. 4.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.