Що посієш — те й пожнеш

Українська народна казка Поділля

Жив собі чоловік з своєю сім’єю. І жив ще з ними старенький батько. Не хотів син батька годувати, і думав, якби скоріше його позбутися, бо не міг той працювати і приносити користі для господарства. Отож годував його син абияк. Наллє в черепок якої-небудь страви і пихне старому, А маленький хлопчик, вже синів син, спостерігаючи це каже батькові:

— Як помре дідусь, то віддаси цей черепок мені, а я його заховаю.

Батько питає малого:

— А для чого він тобі?

Малий відповідає:

— Я, як виросту, то з оцього черепка тебе буду годувати.

Схаменувся син і зрозумів, що розплата за батька настане. З того часу старенького запрошували до столу обідати разом з усіма.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

112 (7821). Що посієш — те й пожнеш. СУС 980А. Записано 2010 року. Хрін Євгена Данилівна (1947). Хмельницька область, Віньковецький район, Нові Нетечинці