Українські народні казки

Я три роки конем був

Українська народна казка Покуття

Ксьондзам усе мало. Оден ксьондз лишив село та й іде шукати вищої плати. Іде він, а назустріч ідуть два чоловіки. А то йшли Сус Христос і святий Петро. Вони його питають: — Куди ти йдеш? А він каже:

— Я йду шукати вищої плати. Бо мені тут мало дають.

А Сус Христос переблагословив його на коня. І дав його Петрови та й каже:

— Веди.

Ідуть вони попід ліс, а чоловік несе з лісу кавалок дерева. Так упрів. А вони його питають:

— Нащо ти це несеш?

— Я, — каже, — принесу додому, порубаю, у місті продам і буду мати на кавалок хліба дітям.

А вони кажуть:

— На тобі цего коня. І вози ним. І камінням його годуй. Як йому було зле попом, то най возить дрова. А за рік би-с нам його пригнав. Ми будем тут.

За рік він пригнав коня, а вони питають:

— Ти гонив ним?

— Гонив.

— Бив?

— Бив.

— По чім бив?

— По ногах.

— Добре мав. Бери його ще на рік. І знов би-с нам за рік його пригнав. Ми будем тут.

За рік він того коня пригнав, а вони третій раз кажуть:

— Бери ще на рік. Через рік приженеш.

І він їм ще за рік пригнав. Він уже собі сам постарав коні й віз. А сего коня пригонить їм. Їдуть вони з тим конем у село й питають:

— Що у вас нового? А люди кажуть:

— У нас піп пропав.

— І нема чутки?

— Нема.

І йдуть вони до попаді, просяться на ніч.

— Ви би нас не приймили на ніч?

— Прийму, — каже.

— Ми ще й коня маєм.

— Я й коня маю де загнати. Коневи маю сіно. Питають її:

— А де ваш чоловік?

— Та був, — каже, — попом. Та як пішов, та й пропав.

— І нема чутки?

— Нема, — каже.

Вона їм зготувала їсти, повечеряли вони й переночували. А рано кажуть вони:

— Ви нас, ґаздинько, файно приймили, то ми вам коня лишаєм. Відійшли вони, і Сус Христос переблагословив коня на чоловіка. Та й іде піп до хати. Борода до пояса і так схуд. Жінка несе йому кавалок хліба надвір, бо старець до хати йде. А він каже:

— Ти мені несеш кавалок хліба? Я, — каже, — твій чоловік.

— А де ж ти був дотепер?

— Я, — каже, — три роки конем був.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Кулачківці, Снятинського району, Івано-Франківської області
6 вересня 1987 року
Оповідач: Кофлюк Ілько Федорович (1906)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.