Українські народні казки

Як Іван панським зятем став

Українська народна казка Бойківщини

В одному селі жили чоловік і жінка і мали сина, вже підходящого до женячки. І сказав він, що буде женитися. Він уже навіть мав на прикметі одну панночку. Думав, що з нею ожениться. А та дівчина була донькою пана. Одного разу зібрався він, взяв із собою товаришів і пішов до того пана. Підійшов до його двору і договорився з товаришами, що коли він буде вночі у пана, то вони запалять солому.

Попросився він у той двір, щоб зайти до пана, а слуги його не пустили. Але як звечоріло, йому вдалося прохопитися в двір. А потім він непомітно проскочив до кімнати, де жила панночка, і заліз під ліжко.

Приходить панночка зі своїм нареченим, і вони там говорять між собою, жартують. А Іван, який сидів під ліжком, кинув на панночку тіста. Воно розлізлося по спідниці, а кавалір тої панночки погладив її, намацав тісто і не зрозумів, що то. Та й питає її:

— Що то в тебе таке? А вона говорить:

— А що в мене таке? То ти мене чимось замазав. І почали вони між собою сперечатися.

А тут зовсім стемніло, і побачили вони полум’я надворі. Панночка перед тим скинула свою замазану тістом спідницю і кинула під ліжко. Коли вони побачили, що надворі горить, вихопилися обоє з хати і почали бігати по дворі.

А в той час Іван виліз з-під ліжка, спідницю під паху, прибіг до своїх хлопців і показує, що він з панни стягнув спідницю. Пожар, крик в подвір’ї, гармидер. Випустили коні, худобу. Іван та його товариші вловили по коневи і хотіли тікати. А Іван в тому замішанні вхопив панночку, посадив на коня, і вони всі втекли. Втікають вони через ліс, гори і приїжджають до якогось села. Панночці сподобався такий геройський вчинок хлопця, і вони одружилися. Та й пан мусив погодитися з тим, що вони повінчалися, і бідний хлопець став зятем такого великого пана.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Берлоги, Рожнятівського району, Івано-Франківської області
27 жовтня 1994 року
Оповідач: Поташник Микола Дмитрович (1925 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.