Українські народні казки

Як Іван поросята продавав

Українська народна казка Бойківщини

В єдної баби був хлопець. Такий рослий і акуратний. І він пас свиню. І такі акуратні поросята коло тої свині, що тільки дивитися на них. Над’їхав цар, подивився на них і думає, як у нього єдно порося купити. «В мене нема насіння таких свиней», — думає цар. Просить цар:

— Продай єдно порося.

— Не продам і так не дам.

Загнав туди цар свою паню, царицю.

— Продай єдно порося, — каже цариця.

— Не продам і так не дам. А якщо дасте поцілувати вас. То дам.

Но та й поцілував її та й дав єдно порося. Вона принесла його домів, якраз хоче пущати до стайні, а хлопець свиснув, і порося вирвалося і побігло назад д’свини.

Іде ще раз сам цар. Сів на кобилу, як простий хлоп, і приїхав.

— Продай єдно порося.

— Продам тобі, чоловіче, але поцілуй свою кобилу під хвіст.

Той взяв і поцілував. І продав йому хлопець порося. Приносить він його домів, хоче пущати до стайні, а хлопець свиснув , і порося знов прибігло до свині.

Заганяють за поросям царівну. Приходить вона до Івана.

— Продай порося.

— За гроші не продам. Але як покажеш коліна, то тоді дам.

Вона підняла сукенку, він увидів коліна та й тоді дав порося.

А в неї на колінах звізди були, такі знаки. Взяла вона порося й пішла з ним. І вже воно не втіче, бо він його не кличе. То вже буде в неї.

А цар їй каже:

— Як ти єдно порося могла взяти, то бери ще двоє.

Пішла вона за другим.

— Продай ми ще єдно.

— Продам, але покажи ми ще вище.

Показала вона аж черево. А на череві у неї був знак місяця.

Приносить вона й друге порося домів. Каже цар:

— Іди ще за третім. То добрі свині, то няй будуть всі троє в нас. Та розведеме таких свиней.

Приходить вона до Івана третій раз.

— Продай третє порося.

— Продам, як покажеш груди.

Показала вона груди — на грудях знак сонця. Но та й дав він їй третє порося, та й вона понесла домів.

Та й перейшов довгий час. І задумала та панна, царева дочка, віддаватися. І сказала, що за того піде, хто відгадає, які вона знаки на тілі має. А вона вже за того хлопця забула, що показувала йому знаки за порося. Уже багато женихів пробували вгадувати, айбо ніхто не вгадав. І йде вже вгадувати Іван. Та й ще єден там прийшов. Прийшов той другий та й питає:

— Де ти йдеш, Іване?

— Та йду відгадувати.

— Та й я йду.

Стоять вони два, а царівна каже:

— Відгадуй мої знаки.

Каже Іван:

— На колінах звізди.

А то й другий:

— І я так кажу.

— На череві місяць, — каже Іван.

А той другий:

— І я так кажу.

— На грудях знак сонця, — каже Іван.

А той другий:

— І я так кажу.

Но, відгадали оба. Файний Іван, і той непоганий. За котрого йти? І зарадили так: вони оба підуть спати, і т’котрому вона піде, за того й заміж виходити буде.

— Іване, що будеш робити? — звідається той другий.

— Куплю два кілограми грушок і квасного молока. Наїмся того та й буду грубий.

— І я так буду робити, — повідає той другий.

І накупив Іван парфуми всякої. І різних цукерків, чиколядів. А той наївся грушок і квасного молока. Та й пішли оба спати. Та й пішла царівна до другого та й зразу втекла від нього, бо недобре коло нього було. Пішла д’Іванови. Сіла коло нього та й відорватися не може, такі запахи приємні та й цукерки солодкі.

Та й того другого прогнали геть, а з Іваном треба йти вже вінчатися. Але цар не хоче віддавати дочку за нього. І каже цар так:

— Віддам за тебе дочку, як наговориш мені три повні мішки, а як не наговориш, то засуджу тя на смерть.

— Наговорю, каже хлопець.

Скликав цар міністрів і каже йому:

— Говори єден мішок.

— Я, — каже, — пас свині, надійшла царева жона та й каже: «Продай ми єдно порося». — «Як дасте ми цілувати…»

— Все-все-все! — кричить цариця. — Вже повний мішок!

— Приїхав на кобилі сам цар. «Продай ми єдно порося». — «Продам…»

— Ні-ні-ні! Вже повний мішок! — крикнув цар.

—…Приходить панна, царева дочка…

А панна каже:

— Не треба говорити. Вже й третій міх повний.

І не було що цареви робити, та й мусів дати свою дочку за Івана. Та пішли повінчалися, зробили весілля і живуть і на днешній день.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

35 (1802). Як Іван поросята продавав. СУС -1630*. 4 липня 1988 р. Мельникович Данило Андрійович (1913). Львівська область, Турківський район, село Либохора