Українські народні казки

Як Іван півня ділив

Українська народна казка Полтавщини

За високими горами, за дрімучими лісами жили двоє братів. Один був багатий-пребагатий, другий бідний-пребідний. У багатого було всякого добра доволі, у бідного нічого не було, крім півня. Багатий брат був дуже заздрісним. І позаздрив він, що в бідного на подвір’ї півень співає. Піде бідний на заробітки, а багатий його жінці життя не дає через того півня:

— Заріжте свого півня, а ні, то я сам його заріжу! Через нього виспатися ніяк не можна.

Повернувся бідний чоловік з роботи, а жінка й розповіла про все.

— Що ж робити? — почали думати чоловік з жінкою.

— Знаєш, жінко, що ми зробимо?

— Що?

— Заріж півня, засмаж добре, а я понесу його панам у дарунок. Може, хоч щось дістану з нього. Ми самі й так тим півнем ситі не будемо, в нас сім’я велика, нам хоча б хліб та вода.

Не хотілося жінці залишатися без півника. Він щоранку будив її, та такий красивий був, що вона ним милувалася. Та що було робити? Зарізала жінка півня, обскубла, засмажила. Поніс бідний чоловік півня до пана. Здивувався пан щедрості бідняка. Адже знав, що в бідного нічого, крім малої хати, дітей і того півня, немає. Бідняк розповів усе панові. Пан пожалів бідняка й запросив його до себе на обід. Хай він хоч попробує свого півня.

Всього за столом сиділо семеро людей: пан із пані, їхні два сини, дві дочки й бідний чоловік. Треба було якось того півня поділити. От пан і попросив бідняка розділити півня на сім рівних частин. Думав чоловік, думав, а потім узяв ножа й почав ділити:

— Ви, пане, голова цього дому — вам голову. Пані — вона в домі теж велику силу має, й не раз голова повертається туди, куди пані хоче. Отже, вам, пані, — шия! Дочки ваші, як ластівки на крилах, скоро вилетять з цього дому. Значить, донечкам крильця. Сини теж підуть по світу. Синам — ноги. Ну, а оскільки ви й мене запросили на цей обід, за що я вам дуже вдячний, то мені залишається тулуб.

Сподобалася панові така дільба. Розсміявся він, побачивши розум бідного чоловіка, й каже:

— Приходь завтра, чоловіче, в поле і вибери собі десять ділянок землі там, де тобі схочеться.

Пішов чоловік додому радий. Таке щастя йому й не снилося. Прийшов вранці до будинку пана. Ходить перед панським двором, чекає, коли пан вийде, щоб разом з ним піти в поле. Та слідом за ним прийшов і його брат, хотілось йому знати, чому це бідняк так зачастив до пана. Розпитав брата про все, а той нічого не приховав, все чисто розповів.

Побіг багатий додому й наказав жінці швиденько зарізати п’ять півнів. Зарізала жінка півнів, поніс їх багатий брат до пана, сподіваючись дістати цілий хутір. Запросив пан і багатого на обід. Сів багатий і чекає, коли і його пан покличе землю оглядати. А пан каже багатію:

— Нас за столом семеро: дві мої дочки, два сини, ми з жінкою і ти. Треба розділити цих п’ять півнів, щоб вийшло порівну.

Думав багатій, думав, як би розділити півнів, та так ні до чого й не додумався. Тоді пан каже бідному, що стояв у кутку:

— Ану розділи оцих п’ять півнів поміж сімома, щоб було всім порівну.

Бідняк недовго думаючи, каже:

— Пан і пані — їх двоє. Одного півня панові й пані — разом буде їх троє. Дві дочки в пана. Одного півня дочкам — також буде троє. Два сини в пана. Синам одного півня — і так троє. Я один. Мені двох півнів, і нас буде троє. От тепер порівну!

— Прекрасно! — похвалив пан бідняка за його гострий розум.

Так бідний чоловік дістав землю й до того ще двох півнів.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

91 (4985). Як Іван півня ділив. СУС 1533. Записала Свистун Марина 4 березня 2008 року.
Оповідач: Лашко Олександра Пимонівна (1931 року народження), Солониця, Козельщинський район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.