Як Гарасим панщини збувся
Українська народна казка Покуття
Був собі Іван. Він дуже щире на панщині робив. День і ніч. Пан йому дав кавалок землі край села. Аби мав кусок хліба та й муки на кулешу. Але був Іван уже слабий, уже смерть приходить. Мав він сина Гарасима. Каже синови:
— Гарасиме, я вмираю, а ти би подивився на наш город. Аби там шкоди не було, аби ти мав кусок хліба й кулешку.
Та й умер батько. Поховав його Гарасим та й пішов дивитися на город. Дивиться, кукурудзи зломлені, і свиня є в кукурудзах. Бере він ту свиню і гонить додому. Свиня йде дуже спокійно. Він пригнав її і запер у карник. Може, хтось признається і шкоду за свиню заплатить, тримає штири дни свиню, заперту в карнику. Тримав, тримав — ніхто не приходить за свинею. Він випускає її:
— Іди собі!
А то не свиня, а дівчина файна зробилася з неї. Та й каже вона:
— Я не йду, я буду твоєю жінкою.
Бере її Гарасим до хати. Зварила вона файну вечерю. Повечеряли, полягали спати.
Приходять гайдуки, аби він на панщину йшов. Вона каже:
— Мій Гарасим панщину робити не буде. Гайдуки до пана.
— Гарасим уже має жінку. А язик у неї, як коса.
Висилає пан гайдуків до Гарасима знов. Прийшли вони, а жінка їм каже:
— Я вам раз сказала, що мій Гарасим на панщині робити не буде. А пан уже хоче якось Гарасима збутися, бо жінка в него дуже файна.
— Має Гарасим до пана лист принести з пекла, — кажуть гайдуки. Гарасим дуже зажурився. А вона дає йому платину.
— На, покажеш у пеклі цю платину, і буде все в порядку.
Іде Гарасим до пекла. А там дими, курява, смердить горілим. Гарасим упрів і тою платиною утирається. А дідькова жінка питає:
— Ти відки, Гарасиме, маєш цю платину? Цю платину я виробила.
— Моя жінка Марійка мені її дала. А дідькова жінка каже:
— То моя донька.
Пішла стара до пекла, взяла з пекла той лист і дала йому, і вертає Гарасим додому. А гайдуки знов приходять. Марійка їм каже:
— Мій чоловік панщини робити не буде.
Дає Гарасим гайдукам лист, і понесли вони його до пана. Вертаються гайдуки знов до Гарасима. А жінка знов відповідає:
— Я вам раз сказала, що мій чоловік панщину робити не буде. Кажуть гайдуки:
— На цей лист. Треба занести його на Місяць і принести відповідь. Гарасим дуже зажурився. Вона каже:
— Гарасиме, на тобі цю платину і підеш з нею на роздорожище. Там будеш чекати. Буде йти одна фіра. Має сипати за колесами вогонь, коням з носа й з-під підків вогонь має йти. Ти пропустиш ту фіру. Буде йти друга фіра — пропустиш. А третю фіру зіпреш і покажеш цю платину.
Пішов він на то роздорожище, пропустив дві фірі, а третю спер і показав платнику. І дав лист. І чекає на тім роздорожищу відповіди.
Вертаються відти ті фіри і дали йому лист, відповідь з Місяця. Приходить він додому, а на рано приходять знов гайдуки. А жінка його Марійка сказала:
— Я вам раз сказала, що він панщину робити не буде.
Гарасим дав їм лист, а вони той лист дали панови. Пан лист перечитав і знов посилає до Гарасима. Приходять гайдуки:
— Казав пан, що панич його жениться. Хоче музики з пекла.
І пішов Гарасим до пекла за музикою, і у вказаний день приходять дванадцять фір і на кожній фірі оден музикант.
І вже весілля, і ті музиканти так без перерви грали, що з усіх гостей кости ся порозсипали. І вже не було панів. І Гарасим так і не ходив на панщину.