Українські народні казки

Як Микола був коровою

Українська народна казка Поділля

Жив собі один бідняк якого звали Миколою. Мав він лише стару хату. І мав багато дітей, які жили в одній хаті.

Одного разу Микола з жінкою пішли до лісу, жінка по гриби, а він по дрова. І вони побачили багача, у котрого Михайло рік прослужив задарма. Веде той багач корову з ярмарку.

Жінка чоловікові каже:

— Коли б нам таку корову. Було б дітям їсти що.

А чоловік говорить:

— Багач мені нічого не заплатив, то й корова буде нашою.

Залишив бідняк жінку, а сам пішов, тихо підійшов до корови зняв із неї мотузку, сам надів на себе, а корову відпустив. Жінка зраділа і пішла з коровою додому. Бо розумний чоловік сам прийде додому.

Багач іде не оглядається, аж тут іде назустріч йому знайомий купець. Знайомий купець крикнув:

— Добрий день, де купив такого вола?

— Якщо ти не відрізняєш корову від вола, то краще помовч.

Знайомий сміється, а то не корова і не віл.

— Якщо не віриш, то сам подивися.

Багач озирнувся і побачив чоловіка.

— Як ти тут опинився? — питає він у Миколи. — Як ти став коровою?

— Не знаю. Та я здогадуюся. Коли я був багатим та скупим, служила в мене вдова, але я їй не заплатив за роботу і вона мене прокляла. Тож заплати мені за ці роки, коли я в тебе служив.

— Іди геть, а то знов будеш рабом.

— Ні не піду, поки ти мені не заплатиш.

— Добре, на тобі все, що в мене зараз є. Іди геть і не роби з мене посміховище.

Чоловік прийшов додому, а там вже жінка молоко розливала. Через рік корова отелилася. Так вони і жили.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

26 (6355). Як Микола був коровою. СУС 1529. Записано 2009 року. Нечипорук Микола Іванович (1966). Вінницька область, Вінниця

Як Микола був коровою

Українська народна казка Поділля

Жив собі один бідняк, якого звали Миколою. Мав він тільки стару хатину, а в ній багато дітей. Одного разу Микола пішов з жінкою в ліс: він по дрова, жінка — по гриби. Коли дивляться — іде багач, у якого Микола майже даром служив цілий рік і веде корову з ярмарку. Жінка зашепотіла:

— Коли б нам таку корову! Було б дітям молоко!

— Цить, жінко, — каже Микола. Багач мені винен — корова буде наша.

Лишив він жінку в кущах, і сам пішов на дорогу. Тихенько підійшов до корови, зняв з неї мотузку, і надів собі на шию. Корова пішла в ліс пастися, а Микола йде за багачем. Жінка Миколи зраділа, забрала корову і повела додому.

А багач йшов і не оглядався. Аж тут він зустрів сусіда, який запитав, скільки він дав за цього вола. Багач як оглянувся мало не знепритомнів і сердито буркнув:

— Звідки ти тут узявся? — питає він Миколу.

— Я й сам не знаю, не пам’ятаю, щоб ти купив мене коровою.

Ось тут багач ще гірше налякався.

— Не знаю, — каже Микола, — але здогадуюсь, що прокляла мене одна вдова. Колись я був багатий і скупий. Служила вона в мене цілий рік даром, я їй не заплатив, то вона мене і прокляла, сказала, щоб я був коровою і платив їй молоком.

Багач хотів прогнати Миколу, але Микола сказав йому, що подасть у суд за те, що він надів йому на шию мотузка. Багач злякався і заплатив Миколі гроші, щоб він мовчав.

Микола прийшов додому з повними кишенями грошей, а жінка вже корову подоїла і дала дітям молока. Через деякий час корова отелилася, і Микола вигодував собі другу. Стару рішив продати.

Ось привів Микола з жінкою корову на базар, поприходили купці дивитися на корову, аж тут і той самий багач прийшов. Він оглянув корову і зашепотів їй на вухо:

— Що, Миколо, знову тебе продають? Так тобі й треба. Та я не такий дурний, щоб тебе купити.

І пішов геть. А Микола з жінкою продали корову і повернулися додому, раді, що насміялися з багача.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

221 (6488). Як Микола був коровою. СУС 1529. Записано 2009 року. Комар Людмила Іванівна (1967). Вінницька область, Літинський район, Петрик