Українські народні казки

Як Семена за старшину вибирали

Українська народна казка Бойківщини

— Цить, Горпино, бо дам в морду,

Лагодь мені свиту й торбу,

Клади в торбу паляниці.

І гляди мені всякого припасу,

Бо ти бачиш, що я не маю часу.

— Агій на твою голову, дурний!

Та куди ти ся збираєш?

І куди ти гроші забираєш?

Ти хочеш ті гроші пропити,

Щоби корови не купити.

— В корові мені не діло,

Мені аби там вкипіло.

Будуть воли, будуть коні,

Будемо їхати в фургоні.

— Та на колінах ти поїдеш,

Та ти тільки нас обідиш.

Тим часом Семен вдягнувся,

До люстра подивився,

Тільки шкода, що не підголився.

Іде Семен і скликає людей:

— На схід, Микито, на схід, Мартине,

А то візьмуся за чуприни,

Стягну з печі,

Поб’ю плечі.

Семен збори зібрав

І сам тихенько під стіною став.

На збори з’являються

Попи з ядками,

Кандидати з язиками.

А чого вони являться?

Того, що в них плоти валяться.

Треба плоти підчинити,

Треба й церкву підбілити.

Словом, було тої ради й наради,

Чого треба для громади.

В той час виходить становий,

Сам не простий,

Має через груди ланцюжок золотий.

І говорить:

— Панове громадо,

Казав я вас зібрати,

Бо маю вам важливе діло сказати.

Старий староста, він довго прослужив,

Але нічого доброго не зробив.

А тепер як хочете,

Або оберіть собі нового,

Або затвердіть старого.

Тут закричали з гурту:

— У мене взяв свиту!

— У мене плечі збито!

А оден там каже:

Він як ніч, так день пив

Та ще й до чужих жінок ходив.

Починають висувати кандидатури.

— Данило буде головою!

— Гаврило буде головою!

— Семен! — всі крикнули, як єден.

Тоді підходить становий,

Із старого знаки знімає

І Семену на груди причіпляє.

— А ти, старий, іди додому пішки.

Взяли його всі на посмішки:

— Або вчися коні пасти,

Або йди свині красти.

Горпина всю ніч не спала,

Всю ніч в вікні Семена виглядала.

— І якого ти безголов’я глядиш?

Семен: — Цить, жона!

Подивись на груди, я вже старшина!

Тут же Горпина засміялася,

Вже до люстра підібралася,

Вже привезли люди дров,

Вже й без мірки молов.

— Панове громадо,

Іде селом, кому скаже,

Кому на міги покаже.

Іде в волость,

Береться за руки з писарями,

З писарчуками.

Писар пише, каже, де,

А Семен печать кладе. А той старий староста

Та був би чорта пропив.

А Семен свої Горпині

Спідницю й калоші купив1.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

103 (1746). Як Семена за старшину вибирали. СУС —. 1 квітня 1988 р. Федько Йосип Васильович (1928). Львівська область, Турківський район, село Гусине