Українські народні казки

Як баба чоловіка з жінкою посварила

Українська народна казка Бойківщини

Були собі молоді люде, парубок і відданиця. І пібралися вони. І стали прекрасно жити. І стали їм завидіти всі люде. Завидіти, що ця пара молодих прекрасно жиє.

А чортови то теж не подобалося. І прийшов він до них до хати. А тоді були курні хати. У хаті були гряди. Чорт задумав вилізти на гряди і пильнувати, і поюдити ту молоду пару. Коли жінка вийде з хати і останеться сам чоловік, чорт злазить з гряди, стає видимий в образі людини і зачинає з ним говорити:

1Порівняно з варіантом, записаним 6 ХІ 1976 р. від Г. Кучурки в Білівцях Хотинського р-ну Чернівецької обл.. (див. т.Х 474-475). Хотинський р-н у Бесарабії і Турківський на Бойківщині, такі віддалені один від одного, від часів Галицько-Волинського князівства не входили разом до якогось державного утворення аж до 1940 р.

— Твоя жінка там має каваліра, там має другого. Ти робиш, а твоя жінка пропущає майно.

А він говорить:

— Я не виджу нічого злого. Як побачу, то буду говорити.

— То щоб дав мені знати, — каже чорт.

І зник чорт, нема його. Наколи чоловік вийшов з хати, а жінка зайшла, чорт з’явився перед жінкою і таке саме говорить:

— Твій чоловік має всілякі білявки.

Вона йому каже:

— Не може бути. Він мене любить. Він з білявками не ходить. А чорт говорить:

— Я тобі, жінко, докажу, що будеш видіти.

І вже трошки має жінка на чоловіка сумнів, а чоловік на жінку. Але нічого не виказують. І так се протягається день за днем. І доходить до семи років. І чорт нічого не може зробити. Висох чорт на грядках, як тріска, бо там сильна жара. Зліз він з тих гряд, іде по дорозі і стрічає бабу. Баба йде по воду. Та й каже вона чорту:

— Що ти, чорте, за тих сім років зробив?

А він говорить:

— Я нічого не зробив. В ті родині я сім років просидів і не міг нічого зробити.

— Ах, — каже, — ти чорте дурний! А я за один день зроблю, що вони будуть мати гризоту межи собою.

— Як ти це зробиш, я дам тобі багато золота.

А чоловік з тої пари пішов косити. Приходить баба до тої молодої жінки, поклонилася.

— Добре рано!

Жінка каже:

— Доброго здоровля.

— Що ти робиш, жінко?

— Варю їсти свому чоловікови, бо пішов косити.

Ех ти, — каже, — дурна. Не знаєш ти, що він робить. Він собі найшов коханку, обіймає її, цілує, а ти бідна коло худоби ходиш, їсти йому вариш. Пізніше ти ввидиш, що воно з того вийде.

І вона вже собі подумала: «Може то й правда? Він так рано пішов косити». А все одно їсти варить. Наварила, в горці понасипала і збирається нести чоловікови.

А в той час баба побігла в поле і сказала чоловікови:

— Ох ти, чоловіче! Косиш, гаруєш, а твоя жінка має побратима. Обіймається у хаті. Вона тобі сьогодні винесе їсти пізніше, бо вона не мала часу.

А вона винесла їсти, але пізно. Говорить чоловік її:

— Де ж ти була дотепер, що ти так пізно винесла їсти?

А вона йому говорить:

— Ніже корови подоїла, ніже телята покормила, і час пройшов. Я тому й спізнилася.

Але чоловікови вже гірко на серци, він думає, що вона має побратима.

— Ти, — каже, — жінко, маєш уже другого.

А вона вже взлилася, бо вона не має нікого. І межи ними вже сварка. І чоловік уже не хоче їсти. Взяв ті горшки, поперевертав і повідкидав від себе геть.

А чорт то все видів. Стрінувся він з бабою і каже:

— Бабо, ти права. Скільки з мене тепер, скільки тобі заплатити?

А вона каже:

— Я піду до чоловіка, до свого діда. І з ним пораджуся.

Пішла баба до чоловіка і говорить:

— Чоловіче, що робити? Я договорилася з чортом, що ту пару поворошу. І мішок золота дає за то, але щоб я взяла з собою найвірнішого друга.

А дід говорить:

— А хто ж тобі найвірніший друг, як не я?

І на призначене чортом місце вийшли дідо й баба. І сидять, сидять — чорта нема. І сиділи вони, сиділи, і захотілося їм спати. І заспали обоє. А чорт перекинувся на красну молодицю, прийшов і застав, що вони сплять. Розбудив чоловіка тихо та й каже:

— Ти вбий тоту свою бабу. Убий її, а я тобі дам мішок золота і сама віддамся за тебе.

І дідо згодився на то. Чорт каже:

— На ніж. І заріж її.

Він узяв ніж у руку, підняв її догори і хотів бабу зарізати. А чорт придержав дідову руку з ножем, розбудив бабу і каже:

— Видиш, ми мали згоду, щоб ти взяла з собою найвірнішого друга?

— А хто ж найвірніший друг, як не чоловік?

— Було собі взяти пса, — каже чорт до баби. — Я би був надійшов, а пес був загавкав. І ти би пробудилася, і я віддав би тобі золото, бо я програв. Ти мені допомогла з тими молодятами. А золота для тебе нема.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

104 (1741). Як баба чоловіка з жінкою посварила. СУС (1353)+(824). 1 квітня 1988 р. Ільницький Василь Йосипович (1925). Львівська область, Турківський район, село Гусине