☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Як бабуся болотяника перехитрувала
Українська народна казка Чернігівщини

Жила колись в хаті коло лісу стара-престара бабуся. Вже їй років, мабуть, сто було чи, може, й більше. За тим лісом було болото, а в болоті жив болотяник, який вночі по болоту шастав, а вдень на купині спав. І хвалився болотяник, що мудрішого від нього й на світі немає, бо він кого хоч обдурити може. От дізнався він, що за лісом бабуся живе, перекинувся на діда, приходить до неї й каже:

— Ти сама собі живеш, прийми мене в хату, щоб не так сумно було.

— Ну, що ж, — каже бабуся, — як ти добрий чоловік, приставай, будемо жити разом.

І пустила вона його в хату. Пережили вони вдвох зиму, діждали весни. Баба й каже:

— Ну, діду, треба нам щось садити, бо не буде чого взимку їсти.

— Тільки ти, — каже дід, — поміркуй своєю головою, що тобі краще, те й будемо садити...

А сам думає: „Ну, стривай, бабо, ти хитра, а я ще хитріший. Я тебе перехитрю!»

— У мене городу чимало, — каже бабуся, — наймемо чоловіка, нехай виоре та посадить городину, от і буде нам пожиток.

Найняла чоловіка, він виорав город. Заходилася бабуся картоплю садити та й каже:

— Знаєш діду, ми хоч і разом живемо, а їмо нарізно. То давай так поділимося: як уродить на городі — хай буде то моє те, що в землі, а твоє те, що зверху.

— Добре, — каже дід, — хай буде.

Картопля росте, а вони полють. Уродили бульби завбільшки в кулак. Бабуся собі в яму сипле, а дідові бадилля на купу скидає. Стали їсти. Вкусив дід бадилину та й каже:

— Ану, дай покуштувати — чи твоє смачніше, чи моє.

— Е, ні, — сміється бабуся, — їж, що тобі вродило!

Прожили зиму, знову весни діждали.

— А що будемо сіяти? — питає дід. — Мені мої харчі вже увірилися.

— Коли так, — вголос міркує бабуся, — насіймо маку.

— Еге, еге! — радіє дід, — тільки мені хай буде те, що в землі, а твоє — що зверху!

— Про мене, — каже бабуся, — хай мої будуть самі вершечки. Уродили маки, голівки такі, як кулаки. Позрізала їх бабуся, повитрушувала, насипала маку повні мішки.

— Тепереньки, діду, рви усе, що твоє, їж на здоров’я.

Їсть болотяник цурпалки з маку, аж давиться.

— Дай, бабо, покуштувати — твоє смачніше чи моє?

— Як же я тобі дам, — сміється бабуся. Мачинка маленька, а в тебе, ротище здоровенне?

Перезимували знов. Болотяник цурпалки їсть, а бабуся мак. На третю весну вона питається:

— Чи будемо сіяти, чи, може, годі?

Тут болотяник як закричить:

— Щоб ти, клята бабо, пропала! Ти вже мене так захарчувала, що я й ногами не можу ходити!

— То ти може й жити в мене не хочеш?

— Ні, не хочу!

—А як же ми розпрощаємося? Навчи мене хоч однієї пісні на згадку!

Став він співати:

Ой, жив собі болотяник-небога,

Та не мав він прихилитись до кого.

От знайшов він бабусю старую.

Оцю вже, каже, я перехитрую!

А бабуся була хитріша,

Так його нагодувала, що він ледве дише.

Бадиляччя й цурпалки давала.

Отак того болотяника вшанувала!

Зрозуміла, бабусенько, моє слово?

Залишайсь жива та здорова!

— А добре, — питає — я тобі заспівав?

— Добре, — каже бабуся.

— Ну, заспівай же й ти мені, хоч поганенької, та розпрощаємось!

— Е, ні, — відказує йому бабуся. -я так не заспіваю! Ось перекидайся на коня, неси мене, куди знаєш, тоді я заспіваю.

Перекинувся болотяник на коня й поніс. А баба сидить та й співає:

— Трайтада! Трайтада!

Уже болотяника колючки пошмугляли, уже й на ньому шерсті мало, а вона все співає.

— Дам, -каже, — торбу грошей, тільки відпусти живого!

— Е, ні, — каже стара, — я ж тебе слухала! Послухай і ти мене!

Аж заплакав болотяник. Забіг у болото копнув ногою під купою, де в нього гроші були заховані, вхопив торбу й приніс бабусі до хати. Як злізла баба на порозі, кинув їй торбу:

— Треба знати, хто хитріший, хто мудріший! Прощавай, стара!

Та й подався до себе на купину.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

56 (4162). Як бабуся болотяника перехитрувала. СУС —. Записала Ляшик М. Р. 2007 року. Семена Парасковія Степанівна (1925). Чернігівська область, Бобровицький район, Озеряни