Українські народні казки

Як батько навчив сина працювати

Українська народна казка Полтавщини

Жила собі на селі сім’я: батько, мати і син. Батько був дуже шановною людиною — ковалем.

Скільки плугів, кіс, сап, лопат він зробив! Мати теж трудилася з ранку й до вечора: варила їсти, прала, годувала свиней, корів, кіз, доглядала за городом. Сім’я була заможною.

Та не вдався у батька їхній синок: все вилежувався на печі, хоча й було йому вже більше двадцяти років.

Постаріли батьки, стали немічні, пора комусь уже й хазяйство передавати. А синок і не думає їм допомагати. Одного разу гукає батько сина і таке йому говорить:

— У кого ж ти такий ледачий вдався, що й гривні заробити не можеш ?

— Що там ту гривню заробити ? — зневажливо відповідає синок.

— Ну коли заробиш і принесеш її мені, тоді я все своє майно на тебе перепишу, — запропонував батько, — коли ж ні, то нічого не отримаєш.

Син погодився з батьківською пропозицією. Але так як звик весь час спати, то й не кинувся заробляти гривню. Матері стало жалко сина, що той не одержить спадщину, то вона й дала йому гривню.

Син приніс її батькові, сказавши, що то він сам заробив .Батько подивився на сина, не повірив йому і вкинув гривню в огонь. Син байдуже здвигнув плечима і пішов спати.

На другий день мати знову дає синові гроші та й научає:

— Спи, хоч і цілий день, але коли нестимеш гривню батькові, то пробіжи з версту, щоб він бачив, що ти заморився.

Син так і зробив. Прибігає, захекався, піт з нього летить, віддає батькові гривню. Той знову покрутив її, покрутив та й укинув в огонь, примовляючи:

— Знову ти, обманюєш мене. І ця гривня тобі дурно дісталася!

— Ну не віриш то й не треба, — байдуже відповів син і пішов спати. А матері не спиться, бачить вона, що чоловік не відпише синові спадщину.

От вранці і звертається мати до сина:

— Синочку, починай щось робити, може хоч за тиждень гривню заробиш, бо нічого тобі батько не залишить.

Нічого синові робить, жалко стало спадщину. Почав він заробляти гроші. Тому худобу зажене, іншому допоможе щось перенести.

Стали йому люди за працю копійки платити. Так за тиждень і назбирав він гривню. Іде до батька щасливий, повну жменю копійок несе. А батько повертів-повертів їх у руці та й жбурнув у вогонь зі словами:

— Ні, не ти їх заробив!

Кинувся син до вогню і давай звідти свої гроші витягати. Тут батько посміхнувся та до сина:

— От тепер я бачу, що ця гривня тобою зароблено, бо бач як тобі її жалко. А чужих грошей ти не жалів! Отож, знай: як працюватимеш, то все й матимеш!

Відписав батько синові спадщину, син почав працювати, за батьків гарно дбати. Вони спокійно дожили, в достатку, бо син гарно вів господарство, пам’ятаючи батьків наказ:

— Як дбаєш, так і маєш!

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

251 (4923). Як батько навчив сина працювати. СУС —, низка варіантів. Записав Бережний Сергій 2008 року. Мукало Любов Петрівна (1949). Полтавська область, Шишацький район, Великий Перевіз