Українські народні казки

Як бичка на вчителя вчили

Українська народна казка Гуцульщини

Їхав на кони багатий гуцул з Жаб’я в Коломию. Віз продавати бриндзу та й масло. Він був бездітний, а мав багато грошей і худоби. У Вербіжі проходив він попри школу. А хлопці коло школи скакали, гралися, як звичайно хлопці. А вчитель був в окулярах. Гуцул подумав: «От якби я з свого бичка викохав такого вчителя, як цей у окулярах». Пустив він коня пасти та й підійшов до того вчителя.

— Що би ви хотіли, пане вчителю, аби ви з мого трирічного бичка зробили такого вчителя, як ви? Аби вивчили його.

А вчитель подивився на него та й каже:

— Я можу це зробити. Треба дати вашого бичка до мене на три роки на науку. Та й дати сто банок щороку та й щороку привезти мені бриндзи терх та й масла терх.

Погодилися вони, підписали договір. І гуцул зробив то, що було написано. Привів бичка, щороку давав гроші, привозив масло й бринзу. А по трьох роках взяв собі петельку і пішов до Вербіжа, до тої школи, щоб привести собі професора. А там сказали йому, що той вчитель перенесений до Коломиї. Розпитав людей та й найшов ту школу. Вона була не надолині, а на поверсі. Якраз вийшов з кляси професор у окулярах. Гуцул як узрів його, то подумав: «От добре, я довго не шукав. Оце і є мій професор. Я його з теляти за пальцями виплекав». Та й накинув професорови курман на шию, та й тягне по сходах надолину. Збіглися вчителі, студенти. Зробили крик. Прибігла поліція.

— На вчителя зробив напад опришок!

І заарештували гуцула, та й дістав він кілька років криміналу.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Нижній Березів, Косівського району, Івано-Франківської області
15 січня 1984 року
Оповідач: Ґеник Василь Семенович (1903 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.