Як бог людей парував

Українська народна казка Чернігівщини

Виїжджав Бог у поля з Іваном Богословом. Їдуть вони, дивляться направо і наліво. Справа стоїть така гарна жінка і жне серпом жито. А на другій стороні лежить Іван, роззявив рота і чекає, щоб груша в рот упала. Сам нічого не бере, такий лінивий. Ідуть знову, дивляться косар косить, та так гарно. А збоку дівка лінива лежить. Бог і каже Іванові:

— Як же нам оцих людей попарувати так, щоб вони не пропали? Бо там і жнець добрий, і косар. А тут одне лежить під грушею, а друге зовсім спить.

Іван Богослов і каже:

— Як Ви скажете, так і буде.

— Я так думаю ота гарна жниця хай буде парою цьому, що жде, аби груша впала. Одне буде трудяще, а друге ліниве та й якось проживуть. А тому гарному косареві хай буде парою дівка лінива, нерозчесана.

Так Гоcподь з Іваном Богословом людей попарували.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

172 (3991). Як Бог людей парував. СУС 822. Записав Микола Зінчук 27 жовтня 2007 року. Перепечай Мотря Андріївна (1923). Чернігівська область, Носівський район, Плоске