Українські народні казки

Як бог у бідного останню сорочку взяв

Українська народна казка Буковини

Багатий чоловік пішов до бога взнати, як він далі буде жити. По дорозі здибає його бідний і питає:

— Куди ти йдеш?

— До бога.

— Як ти йдеш до бога, то спитай, чи довго я буду так бідувати. А той йому:

— Добре, запитаю.

Прийшов багатий до бога і каже:

— Мене здибав один бідний чоловік і питав, чи довго він буде бідувати.

А бог і каже:

— Скажи йому, що має він одну сорочку, то я від него і ту заберу. Іде багатий від бога І роздумує над Божими словами. Та й стало йому шкода того бідного. Думає: «Сарака має одну сорочку, та й ту бог забере від него. Не піду я дорогою попри него, а піду другою, щоб не здибатися з ним і не казати йому цего». Тут якраз йому назустріч цей чоловік. Та й каже:

— Був ти в бога?

— Був.

— Питав про мене?

— Питав.

— І що бог казав тобі?

— Е, таке казав, що не знаю, як тобі й казати.

— Та чого? Кажи.

— Казав бог, що маєш їдну сорочку, та й ту у тебе забере. А той:

— Е ні, не возьме. Я її спалю, а не дам Йому. Та сорочку з себе, та й спалив.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Василівці, Сокирянського району, Чернівецької області
13 серпня 1985 року
Оповідач: Кримняк Марія Василівна (1958 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.