☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Як брати не могли поділитися
Українська народна казка Покуття

Були чоловік та й жінка, та й мали два хлопці, два сини. Чоловік умер, лишилося поле, п’ять коров і штири воли. Сини тата поховали та діляться обидва тим маєтком. Взяли по два воли і дві корові. Одна корова лишається, п’ята. Старший каже:

— То мені належить та корова. А молодший:

— Мені належить. Ти як ґаздував, що нема шість коров, а лиш п’ять? То було би нам по три.

А старший каже:

— Ти був малий, а я на тебе робив. А ти ще хочеш третю корову. Ну та й так сварилися, сварилися й кинулися до суду. Наймили адвоката. І хотять, щоби їм було порівну.

— Як же ви поділите п’ять коров порівну? — каже адвокат. — Як заріжете одну корову, то буде не корова, а м’ясо.

І ще каже їм адвокат:

— Хлопці, як будете йти до суду, би брали з собою по п’ятдесят злотих і ту п’яту корову брали з собою.

Взяли вони оба по п’ятдесят злотих, взяли ту корову та й приходять до суду. Прийшли до адвоката.

— Хлопці, маєте гроші, по п’ятдесят злотих?

— Маємо.

— Добре. А корову привели?

— Привели.

Адвокат покликав свою служницю та й каже:

— Озми корову до стайні. І би-с замкнула. Вона завела корову до стайні, дала їй їсти. Прийшли до суду. Адвокат каже:

— Вони хочуть, щоб їх порівну поділити. А як ділити? Як заріжем корову, то вже буде не корова, а м’ясо. Як поділити?

Суддя з адвокатом говорять по-французьки. Хлопці не розуміють їх. Адвокат каже судді:

— Гроші будуть ваші, а корова — моя.

— Добре, — каже суддя. Суд скінчився, каже суддя:

— Давайте гроші.

Дали вони своїх сто злотих та вже йдуть. Та не йдуть додому, а йдуть до адвоката за коровою — вони не знають, що корова вже не їхня, а адвокатова. Прийшли брати та й кажуть:

— Давай корову. А він їм:

— Я не даю.

— Ми ж дали гроші.

— Я не даю, бо мені до корови треба наймички. Треба корові давати

їсти, вичистити з-під неї. Моя ж пані не буде ходити коло корови, тому ви й дали гроші.

І прийшли вони додому з нічим, бо не могли поділитися. Кажуть так:

— Мудрий бере, а дурний дає.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

Пробабин, Городенківського району, Івано-Франківської області 18 лютого 1989 року Дуб’як Катерина Дмитрівна (1908 року народження)