Як бідний брат розбагатів, а багатий збіднів
Українська народна казка Покуття

Були два браття. Був оден бідніщий, а оден багатіщий. І той бідніщий мав діти, а багатіщий не мав. І той бідний все ходив до багатого робити. Весь час у него робив. Прийшов Святий вечір. І він пішов до свого багатого брата, аби той за його працю дав йому щось на Святий вечір зварити, аби вони свята перебули. А брат на подвір’ю щось робив. Та й каже бідному братови:

— Йди кажи жінці. Я не маю коли.

Він прийшов у хату до жінки, а жінка каже:

— Іди кажи чоловікови. Я не маю коли.

Він від жінки йде знов до брата. Брат його знов до жінки посилає. Він до жінки, а жінка:

— Агій, — каже, — я не маю коли. Йди до него.

Та й він без нічого пішов додому. Прийшов та й каже жінці:

— Нема нічого, жінко. Бери вари то, що є. Шукай барабульки та й зваримо якогось борщу. Та й повечеряємо, та й нам бог допоможе.

Злагодила вона той борщ, зварила. Помолилися богу, сіли коло стола і їдять. Дивляться, а у вікно заглядають якісь два чоловічки, хотять до хати ввійти. Пустили вони тих людей до хати і ті люди з ними повечеряли. Та й каже оден чоловік:

— Там, під лісом, горить вогонь, ватра горить. Іди, ґаздо, під той ліс, і дід дасть тобі тої ватри. І зігрієтеся в хаті, і тепло у вас буде.

Він пішов і тої ватри набрав, пригорщами наклав собі в шапку. А ті люди сидять у него в хаті. Він приніс ту ватру додому. А той чоловік каже:

— Бери цеї ватри і трохи розкидай у хаті.

Він бере рукою та й розкидає. Дивиться, а в хаті є все, що треба. Всілякий статок є. А той чоловік каже:

— Іди надвір і порозкидай ще собі то по дворі.

Він пішов по надвір’ю, кинув тої ватри там, там. Дивиться, є вже стайні і в стайнях все, що потрібно. Стайні повні худоби, комори повні хліба, стодоли повні паші.

Увійшов він до хати, дивиться, все таке файне в хаті.

А рано прийшов брат і вздрів, що в него такий маєток. Та й питає, що це сталося. А він каже йому поправді, що таке й таке було, що він так і так зробив. А брат-багач каже:

— Коби я дочекав свят, то наберу тої ватри не так, як ти, в шапку, а цілий мішок. Та й буду мати більший маєток, як ти.

Дочекав той його брат другого року і на Святий вечір пішов під ліс, набрав мішок ватри і тягне, а мішок ловиться горіти. Притяг він його та й ту ватру порозкидав. Де кинув, там імилося, де кинув, там горить. І все в него погоріло. І тоді він пішов до брата і в брата робив, так, як той бідний колись робив у него.