Як бідний розжився, а багач пропав
Українська народна казка Покуття
Жили собі два брати. Один був багатий, а другий бідний. Та й у сего бідного було п’ятеро дітей, бо то бідні все на діти багаті. А в багача дітей не було. Бідний брат прийшов до багатого та й каже:
— Дай мені ґелетку жита. Мої діти голодні, не мають що їсти. То хоч коржі буду печи та й їм давати.
А багатий каже:
— Я дам, лиш дай око викопати.
І сей дав викопати око за ґелетку жита. Приніс він то жито додому, напекли коржів. Ну та й що? За короткий час то жито з’їли. Та й дал голодні.
Іде він знов до багатого брата. Та й просить, аби дав ще ґелетку жита. Брат каже:
— Дам, але дай друге око викопати.
І сей дав. Брат викопав йому друге око та й дав ще ґелетку жита. Почерез кілька день діти то жито з’їли, та й знов нічого нема. Татс темний, та й ще гірша біда в хаті. Тоді найменша дитина бере тата за руку та й веде в місто просити милостиню. Сідає він коло дороги, а люди йдуть та й дають. Хто хліба кавалок, хто гроші — хто що має. Увечір за ним приходить котра-небудь дитина та й приводить тата додому. І вся сім’я жиє з того, що люди дадуть.
А одного разу за ним ніхто не прийшов, бо сильний дощ падав. І він ночував під деревом. Вночі прилетіли два голуби і говорять собі.
— Тут є темний чоловік. Якби він перейшов поле і дев’ять меж перейшов, а з десятої межі набрав собі роси і вмив очі, то вздрів би.
Він се вислухав, перейшов дорогу і пішов полем. І рахує межі. Мацає ногами, бо він не видить. Як найшов десяту межу, умився росою та й на очі вздрів. І прийшов самий додому.
Жінка й діти зраділи, що тато вже видить на очі.
А він на другу ніч знов пішов під того дуба. Може, ще щось будуть голуби говорити? Прилітають голуби і говорять, що в однім місті нема ніц води, всі керниці повисихали. Люди без води вмирають. І той пан, що його місто, сказав: «Якби найшовся такий чоловік, котрий би дав на місто воду, то я би йому дав дім, котрий би він собі зажадав».
Перший голуб питає:
— Але як шукати тої води? А другий голуб каже:
— То є така долина велика. Там високий камінь росте. То треба глибоко копати під той камінь і там шукати за норою.
Він се вислухав, голуби полетіли, а він рано встав та й пішов додому. І дома сказав жінці:
— Я йду шукати того міста, де нема води.
Та й пішов. Шукав він того міста, шукав і нарешті знайшов. Люди справили його до того пана, що обіцяв дати дім, як хто найде воду. І каже панови:
— Я пущу воду на ваше місто. А що ви мені за се дасте?
А пан сказав, що як буде в місті вода, то «вибереш собі такий дім, як сам схочеш». Він сказав панови:
— Дайте мені кілька людей, аби помогли шукати джерела. Пан дав йому пару людей, дав роскалі, сокиру — все, що треба було. Він йде з тими людьми в долину, де голуби казали шукати каменя. Найшов той камінь і починають копати. Копали глибоко, з двадцять метрів, і там знайшли велику жабу. Жаба була така велика, як млинське колесо. Він ту жабу зарубав, витягли її відти, і пішла вода по всіх норах, бо та жаба заклала була собою нори.
Пан дуже втішився, і ціле місто втішилося, бо вода прибула. А сей приходить до пана та й каже:
— Я хочу мати будинок, як ви обіцяли.
І показав йому, який будинок він хоче мати. Пан дав будинок і сказав:
— Забирай сюди жінку й діти і будете тут жити.
Він прийшов додому, забрав жінку, забрав дітей і пішли жити в місто.
А багатий брат став старий, коло поля не годен робити. Поле не родить, бо хазяїн не робить коло него. Хата впала, бо стара вже була. Приходить він у місто до брата, котрому викопав очі, та й каже йому:
— Видиш, брате, ти став багатирем, а я бідний. Скажи мені, що ти робив, що ти на очі вздрів і багатий став?
А він каже:
— Я тобі пораджу, що робити, але очі тобі викопувати не буду. Іди під то дерево, де я сидів темний, і там заночуй. І тебе хтось порадить, що робити.
Сей пішов під то дерево і ляг спати. Прилітають голуби, та й каже один:
— Ти чув, що брат братови викопав очі за ґелетку жита? А той каже:
— Чув.
— Брат, що був багачем, а зараз бідний зробився, на третій день має скінчити своє життя.
Сей вислухав усе, рано встав і пішов додому. Прийшов та й каже жінці:
— Я на третій день буду вмирати. А жінка каже:
— Ти дурний. Нічо’ не слабий та й умирати будеш? А він їй:
— Будеш видіти.
І він про се думав, і се так мучило його, що якраз третьої днини і скінчив своє життя.