☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Як вагончик Чух-Чух врятував пташок
Українська народна казка Кіровоградщини

Одного разу Паровозик Пих-Пих і Вагончик Чух-Чух вирушили у довгу подорож з особливим завданням — перевезти зерно до великого південного порту, де чекав відправки закордонний корабель. Була зима. Цілу ніч мела хурделиця. Під ранок вітер стих, зійшло сонце і сяюча білизна засліпила всім очі. Товста ковдра снігу покрила все навколо. Та Пих-Пих і Чух-Чух не хвилювалися. Адже попереду пройшов спеціальний очисний паровоз і дорога була вільною.

Тому зранку Паровозик Пих-Пих і декілька вагончиків вирушили в дорогу. Серед них був і наш Вагончик. Шлях був довгий та нудний, адже крім великих кучугур снігу нічого не було видно. Вагончик навіть уявив себе корабликом, що мандрує по нескінченному білому морю. Лише зрідка він помічав обабіч дороги пташок.

Чому вони тут? Адже це небезпечно сидіти так близько до залізниці. Чому не летять у ліси, на поля? І чому вони такі сумні?

Вагончик придивився пильніше. В голові миттю сяйнув страшний здогад:

« Адже вся земля вкрита товстою ковдрою снігу, і пташки не можуть знайти собі їжу! А тут, біля колії, інколи через щілинки вагонів випадає трішки зерняток, що стають рятунком від неминучої смерті для деяких, самих сміливих і спритних. Але ж пташок багато, і зерняток всім не вистачить. Що ж тоді?»

Вагончик знову замислився: «Може трішки відсипати пшениці? Але ж я повинен довезти все до зернини по призначенню».

Знову подивився на голодних пташок, що від безсилля ледь трималися на тоненьких ніжках, не маючи змоги злетіти, і прийняв рішення.

Сміливо і впевнено вирвав зі свого боку вузесеньку дощечку, і через щілину посипалися зернинки. Вони щедрим дарунком стелилися на сніг обабіч колії.

Вість про доброго Вагончика швидко рознеслася по сніговому краю. Багато пташок прилетіло посмакувати гостинцем і подякувати Вагончику. Лише пташки з півдня не пригощалися. Адже потяг через деякий час приїхав у теплі краї і їжі тут було доволі. Та все ж таки і місцеві птахи прилітали привітатися з нашим вагончиком, який врятував у скрутну годину їх братів.

Нарешті Паровозик Пих-Пих і вагончики прибули до складу. Почалося розвантажування. Виявилося, що у нашому Вагончику не вистачає зерна. Люди знайшли щілину. Вони відвезли Чух-Чуха на ремонт у дальній куток великого складу. Тут майстри довгими гвіздками забили щілину. Вагончикові було боляче, а ще соромно, адже він підвів людей. Та згодом він подумав: «Дивлюсь я на людей. Ходять в теплі і достатку ситі, веселі. У них мабуть гарне життя і з голоду вони не помирають. Тому я правильно вчинив, що невеличку частину зерна віддав тим, кому воно більше було потрібне».

І хоч Вагончик стояв вдалині від інших, покараний, з болем у боці, та на душі у нього було радісно і спокійно.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

251 (8152). Як вагончик Чух-Чух врятував пташок. СУС —, новотвір. Записано 2010 року. Білецький А. М. (1937). Кіровоградська область, Добровеличківський район, Помічна