Українські народні казки

Як виграли два бараби

Українська народна казка Закарпаття

Два хлопці-бараби робили в лісі, і прийшли до них начальники та говорять:

— Хлопці, таку дівку ми виділи! І заплатили за то сто карбованців. А бараби сміються:

— Ми тоту дівочку будеме видіти без грошей.

— Но а як?

— Будете видіти.

Пішли вони собі в город, покуповали продукти й несуть у хащу.

Там будуть спати в колибі та будуть їсти. Запізнилися мало й прийшли до тої баби:

— Добрий вечір, бабко!

— Добрий вечір.

— Ми йдеме в ліс та й мало запізнилися. Ми бараби, ми робиме в того й того начальника. Ви знаєте того начальника?

— Знаю.

— Ми в нього робиме. Та й уже ніч, і можуть нас вовки перестати. Що ми тоді зробиме? Хочеме попроситися у вас на ніч.

Но, прияла їх бабка, дала їм вечеряти. Вони поставили стільчики та сіли один до другого плечима. Та й один другого через плече годує. А баба каже:

— Та ви, люде, сідайте коло стола та ложками з мисок їжте.

— І то все?

— Все, — говорить бабка. І побігла бабка за дівкою:

— Ти, дівко, ще таких людей не виділа. Як їдять! Зайшла дівка:

— Добрий вечір!

— Добрий вечір.

— Сідайте коло стола.

І вони вже їдять, як треба. І вже дівку виділи. Вже начальник програв.

Повечеряли, поговорили.

— Будеме спати, — каже баба.

— А де будеме спати? Ми хоть де можеме.

Встали вони й полягали на землю ногами догори. І так будуть спати. Звідається баба:

— Що ви робите?

— Ми собі спиме.

— Як, догори ногами?

— Так.

Побігла за дівкою:

— Диви, як тоти сплять. Кричить дівка:

— Що ви, люде, робите? Ліжко є, лягайте та спіть.

— А ми так все на земли спиме.

Постелила їм дівка, та й так вони стали прута, ногами догори. Дівка до них:

— Що ви, люде, робите?

— Так хочеме спати. Та бо ми не знаєме інакше. Покажіть нам, як то треба.

Дівка погодилася:

— Я покажу вам.

Лягла собі файненько помежи ними посередині. Єден ліг з єдного боку, другий з другого, обнялися файненько та й починають спати. На другий день кажуть начальникови:

— Ми не лиш виділи дівку, ми спали з дівкою.

І програв начальник. Він заплатив такі великі гроші, а бараби нич не платили і дівку виділи, і з дівкою спали.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Вучкове, Міжгірського району, Закарпатської області
1 серпня 2002 року
Оповідач: Юрик Дмитро Іванович (1911 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.