Українські народні казки

Як вирятувала кума куму

Українська народна казка Гуцульщини

Одна жінка назбирала в лісі грибів, принесла додому і зварила їх на вечір. А чоловік косив цілий день у полі. Приходить чоловік додому, поїли вони обоє грибів і чоловік ляг у хаті спати, а жінка пішла на стайню. А до неї прийшов любас.

Рано чоловік устав та й пішов на стайню по косу. І вздрів там чотири нозі. І думає: «Що ж то таке? Мало бути в жінки дві нозі, а я бачу чотири. То мені двоїться в очах». І пішов собі в поле косити.

А жінка встала і пішла до сусіди, до свої куми.

— Що я маю робити? Чоловік має мене бити, бо я спала з любасом на сіні, а він побачив наші ноги.

А кума питає:

— А що він їв сночі?

— Грибів.

— Не бійся нічого. Я тебе вирятую з цего. Пішла кума в поле, туди, де той косив. Та й каже:

— Боже помагай, три косарі!

А він косить і нічого не відповідає. Відтак вона каже:

— Боже помагай, два косарі! Він мовчить.

— Боже помагай, оден косар, — каже кума.

Він перестав косити. Вона підійшла ближче, а він каже:

— Чого ви кажете то «три», то «два», то «оден»? А вона каже:

— То мені так у очах двоїлося, бо я їла сночі * грибів.

— І я їв сночі грибів, — каже чоловік. — Та пішов на подрю * брати косу і мені привиділося чотири нозі. І мав задурно жінку бити. Дай вам Боже здоров’ячка, кумко, що ви мені це сказали.

* Сно́чі — учора ввечері.

* По́дря — горище над стайнею.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Село Яворів, Косівського району, Івано-Франківської області
10 грудня 1983 року
Оповідач: Столащук Параска Василівна (народж. 1922)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.