Як врятувалася дівчина
Українська народна казка Поділля
Жили чоловік і жінка. У них довго не було дітей. Ось на кінець Господь послав їм дитя. Жінка ще носила дитя під грудьми, коли чоловік зібрався до млина.
Повертаючись з млина, чоловік потрапив у трясовину. І вже ось-ось загине він разом з кіньми. Коли це появився якийсь чоловік. А той що в трясовині просить його.
— Порятуй мене, що хочеш тобі дам.
— Добре, — каже той чоловік, — через 16 літ віддаси мені те, що в тебе в дома є, і ти про те не знаєш
— Добре, — проситься чоловік. — Тільки порятуй!
Допоміг йому той чоловік і зник. Повернувся чоловік додому, а у нього народилася донька. Зажурився чоловік, жінці розповідає що з ним сталось. Сидять плачуть, журяться. А тут заходить до них бабка-жебрачка та каже:
— Не журіться так. Ви навчіть свою доньку кожний раз, що б вона не робила нехай каже « Боже допоможіть».
Так минали роки, дівчинка росла послушною і весь час повторяла « Боже, допоможіть».
От минуло вже 16 років. Батьки геть забули про небезпеку. Поїхали до міста, а доньку залишили саму дома. От заходить до неї молодий хлопець, красивий, високий. Та й каже:
— Купи у мене гарне намисто.
Намисто й справді було дуже гарне. Та дівчина каже:
— Я не можу його купити, бо мама з батьком поїхали до міста, і в мене нема грошей.
— А ти приміряй, — каже хлопець, -я й дзеркало маю, подивишся чи гарно тобі буде.
І вийняв дзеркало наставив проти дівчини. Дівчина взяла намисто в руки і за звичкою, як її вчили сказала:
— Боже допоможіть!
В ту ж хвилину в її руках перетворилося в мотузку, а дзеркало в місильницю. Хлопець перетворився у того чоловіка, що врятував батька і зразу зник. Тут і батьки повернулись. Згадали вони, що це ж сьогодні їхній доньці 16 років І лише Бог врятував їх дочку від лиха.