Як вуйко хлопця вибрав

Українська народна казка Буковини

Були два браття — їден багач і їден бідний. У бідного було три хлопці. Каже багатий брат бідному:

— Дай мені їдного хлопця. Ти бідно жиєш, а я все маю, хлопцеви в мене буде добре. А тобі два лишаться. Каже бідний брат:

— Бери, котрого хочеш.

— Беру старшого.

Взяв багатий брат старшого хлопця, привів додому і посадив у кімнату, де не було нічого, лиш під стелею полиця і на полиці хліб. Замкнув там хлопця на цілий день, а їсти йому не дав. Сидить він цілий день голоден. Хліб є, а взяти нема як. Прийшов вуйко ввечір, подивився — хліб є, а хлопець не їв. Відвів його додому й каже:

— Мені сего не треба, давай мені середущого.

Привів вуйко середущого хлопця і запер його в тій самій кімнаті. Лиш хліб високо вгорі на полиці. Пішов багатий вуйко, а хлопець сидів цілий день у хаті голоден. Хліб є, а взяти не годен.

Прийшов вуйко ввечір, подивився — хліб є, а хлопець голоден. Відвів він хлопця до хати і каже:

— Мені й сего не треба, давай того третього.

Привів найменшого хлопця, замкнув у ту кімнату й пішов. А той ходив по хаті. Подивився — хліб є! А як його достати? Та й надумався. Скинув штани і починає штанами по полиці бити. Хліб і скотився. Сів він, наївся і каже: «От якби тут вода була, я би напився».

Прийшов вуйко, розімкнув, подивився — хліба на полиці нема. «О, з сего буде хороший молодець. Се мій буде».

І зостався він у вуйка.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Ленківці, Кельменецького району, Чернівецької області
13 серпня 1983 року
Оповідач: Дворська Люба Іванівна (1911)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.