Українські народні казки

Як віддячився чорт

Українська народна казка Покуття

В одного чоловіка була дуже лиха жінка. І ніяк не міг він з нею жити. Одного разу каже він їй: — Ходи зо мною на полювання.

Пішла вона з ним. Ідуть вони лісом, дивиться чоловік, а там глибока яма.

— Ану подивися, що там є, — каже чоловік до жінки.

Вона нагнулася, би подивитися, а він раз — і трутив її в ту яму. Впала вона туди, а там дванадцять чортів. І вона з ними так сварилася, так гризлася, що вони не могли дати їй ради. І всіх повід’їдала вона, всі з тої ями повтікали. А оден чорт не міг відти втечи, бо каліка був на ногу.

А чоловік другого дня пішов до тої ями послухати, чи вона буде там обзиватися. Нагинається він туди, слухає, а відти хтось кричить на него. Але то не його жінки голос, а якийсь інший. Він призирає добре, а там збоку така яма невеличка, і в ній чорт сидить. І кричить чорт на него:

— Іване, вирятуй мене відци, я тобі добре відплачуся!

Іван виломав довгу жердину і пустив її згори в ту яму. Чорт до неї вчепився, і Іван його відти витяг. І каже чорт:

— Тепер тобі нічого не заплачу, бо я нічого не маю. Я, — каже, — піду до одного пана мучити доньку. Він буде приводити всіляких лікарів і ніхто не дасть їй раду. Ти приходь її лікувати. Я буду сидіти в неї в ногах, а не коло голови. Це значить, що дівчина буде жити, і ти берись її лікувати. А я її перестану мучити. І би ти відправив з хати всіх людей і нікому не казав, як ти її «оздоровив».

Так сказав йому чорт.

А той пан переводив усіх лікарів, і нічого не помагало. Аж тут прийшов Іван і сказав:

— Я дам їй раду, вона поздоровіє.

Увійшов туди Іван, і показався йому чорт. Іван відправив з хати всіх людей. Чорт перестав мучити дівчину, і вона зразу відчула себе здоровою і пішла до тата й мами. А чорт каже Іванови:

— Я йду до другого і буду другого мучити. І знов буду сидіти в ногах. І ти його лікуй.

А як відходив чорт, то сказав Іванови:

— І сей перший, і той другий добре тобі заплатять. А я піду до третього, але би ти там не йшов, бо я буду мучити його доньку для себе.

І ті два пани дуже добре заплатили Іванови. А той третій водить до всіляких лікарів, і нічого не помагало. Але хтось йому сказав про Івана, що вже двом слабим дав раду. Та й той пан приїхав за Іваном. І він мусів їхати. Не хотів, але пан його дуже просив, і він взяв та й поїхав. Їде й думає, що він має сказати чортови.

Приїхав він та й заходить там, а чорт сидить у слабої коло голови. І каже:

— Чого ж ти приїхав, як я тобі казав, щоби ти не їхав?

— Я, — каже, — приїхав не слабій раду давати. Я приїхав сказати тобі, що та, яка була з тобою в ямі, хоче за тебе віддаватися.

А чорт напудився, того пана доньку лишив і втік. Та й Іван коло неї щось там поворожив, і вона зараз таки підоймилася і заговорила. І заплатив пан Іванови добре, і відвезли Івана додому. І він уже грошей стілько набрав, що йому вже не треба було більше. І оженився Іван з другою. Може, жиє й досі, як не помер.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Долина, Тлумацького району, Івано-Франківської області
17 липня 1992 року
Оповідач: Павлюк Андрій Михайлович (1915)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

Дивіться також