Як віддячився чорт
Українська народна казка Покуття
В одного чоловіка була дуже лиха жінка. І ніяк не міг він з нею жити. Одного разу каже він їй: — Ходи зо мною на полювання.
Пішла вона з ним. Ідуть вони лісом, дивиться чоловік, а там глибока яма.
— Ану подивися, що там є, — каже чоловік до жінки.
Вона нагнулася, би подивитися, а він раз — і трутив її в ту яму. Впала вона туди, а там дванадцять чортів. І вона з ними так сварилася, так гризлася, що вони не могли дати їй ради. І всіх повід’їдала вона, всі з тої ями повтікали. А оден чорт не міг відти втечи, бо каліка був на ногу.
А чоловік другого дня пішов до тої ями послухати, чи вона буде там обзиватися. Нагинається він туди, слухає, а відти хтось кричить на него. Але то не його жінки голос, а якийсь інший. Він призирає добре, а там збоку така яма невеличка, і в ній чорт сидить. І кричить чорт на него:
— Іване, вирятуй мене відци, я тобі добре відплачуся!
Іван виломав довгу жердину і пустив її згори в ту яму. Чорт до неї вчепився, і Іван його відти витяг. І каже чорт:
— Тепер тобі нічого не заплачу, бо я нічого не маю. Я, — каже, — піду до одного пана мучити доньку. Він буде приводити всіляких лікарів і ніхто не дасть їй раду. Ти приходь її лікувати. Я буду сидіти в неї в ногах, а не коло голови. Це значить, що дівчина буде жити, і ти берись її лікувати. А я її перестану мучити. І би ти відправив з хати всіх людей і нікому не казав, як ти її «оздоровив».
Так сказав йому чорт.
А той пан переводив усіх лікарів, і нічого не помагало. Аж тут прийшов Іван і сказав:
— Я дам їй раду, вона поздоровіє.
Увійшов туди Іван, і показався йому чорт. Іван відправив з хати всіх людей. Чорт перестав мучити дівчину, і вона зразу відчула себе здоровою і пішла до тата й мами. А чорт каже Іванови:
— Я йду до другого і буду другого мучити. І знов буду сидіти в ногах. І ти його лікуй.
А як відходив чорт, то сказав Іванови:
— І сей перший, і той другий добре тобі заплатять. А я піду до третього, але би ти там не йшов, бо я буду мучити його доньку для себе.
І ті два пани дуже добре заплатили Іванови. А той третій водить до всіляких лікарів, і нічого не помагало. Але хтось йому сказав про Івана, що вже двом слабим дав раду. Та й той пан приїхав за Іваном. І він мусів їхати. Не хотів, але пан його дуже просив, і він взяв та й поїхав. Їде й думає, що він має сказати чортови.
Приїхав він та й заходить там, а чорт сидить у слабої коло голови. І каже:
— Чого ж ти приїхав, як я тобі казав, щоби ти не їхав?
— Я, — каже, — приїхав не слабій раду давати. Я приїхав сказати тобі, що та, яка була з тобою в ямі, хоче за тебе віддаватися.
А чорт напудився, того пана доньку лишив і втік. Та й Іван коло неї щось там поворожив, і вона зараз таки підоймилася і заговорила. І заплатив пан Іванови добре, і відвезли Івана додому. І він уже грошей стілько набрав, що йому вже не треба було більше. І оженився Іван з другою. Може, жиє й досі, як не помер.