Українські народні казки

Як господь людей парував

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Дуже давно це було, ще тоді, коли господь ходив по землі зі святими апостолами Петром та Павлом.

Якось ішли вони повз густий ліс. Бачать, лежить на землі п’яниця.

— О Боже, яка нечупара! — сказав Петро.

— Угу, — відповів господь.

Йшли далі. Розкинулось поле безкрає. Молода вродлива дівчина у вишитій сорочці, фартушку жала жито.

— Яка ж проворна! — сказав апостол Петро.

— Угу, — відповів господь. —А оте ледащо, то її пара. Доля людини зачата в утробі матері.

З тих пір господь так і парує ледачого з роботящим, спокійного з метушливим.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

144 (5191). Як господь людей парував. СУС 822. Записано 2008 року.
Оповідач: Карачун Марія Денисівна (1927 року народження), село Вікторівка, Маньківський район, Черкаська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.