Українські народні казки

Як допомогло ремесло

Українська народна казка Покуття

Був цар і мав одного сина. І дуже його любив. А всі його товариші вже ся поженили, та й нема йому з ким компанувати. І каже він: — Пора мені, тату, женитися. Але ходив він по панах, по царях і ніде йому ніяка дівчина не вдавалася. Ніяка нічуть. Та й каже він:

— Іду я в місто.

Приходить у місто, а там така дівчинка файна продає віники. Так вона йому вдалася. А він зачав з нею говорити і не лишає її, іде з нею, і все. Вона собі простенька така, в хустинці простій, у спідничці, а він її сподобав, та й усе. Іде він з нею, а вона каже:

— Йой-йой, там у нас таке капарство, тато віники робить. І баба стара є. Що там буде, йой!

А він приходить з нею і каже:

— Я царський син і хочу сватати вашу донечку. А вони що скажуть?

Приходить він додому та й каже:

— Я сподобав собі дівчину.

— Яку? — питає цар.

— Вона віники продає.

— Ого! — каже. — Як віники продає, то вона не для тебе. Забідкався старий, зайойкав, а він таки хоче її брати. Та й гайда її сватати. Прийшов, а дівчина каже, щоби він навчився якогось ремесла. Якого-небудь.

— Нащо мені ремесло? Я царський син.

— Як не навчишся ремесла, то я за тебе не піду. Швець, кравець, коваль — що би не було, а мусить якесь ремесло бути.

Прийшов він до коваля — два роки треба вчитися. Забагато. Прийшов до шевця — два роки, забагато. А до кравця пішов і за півроку навчився всього. І вже гай! Прийшов додому і каже:

— Вже ту дівчину я беру.

Бере він ту дівчину. А вона простенька і нічого не має. Але дуже файна на вроду. Цар як побачив, що така файна, то аж здивувався.

Оженився той царський син, і жиють вони собі. А старий цар заслаб і за рік помер. І найшлися такі, що їх обох з царського двору прогнали і посадили на престол іншого. І сказала йому жінка:

— Видиш, якби ти не знав ніякого ремесла, з чого би ми тепер жили? На кусок хліба не могли би заробити. А ти маєш у руках ремесло, машинка є, будеш шити та й будем заробляти.

Та й він шив і заробляв, та й так вони жили. Та й пішла я до Черновець, купила горнець і байці конець.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Зібранівка, Снятинського району, Івано-Франківської області
11 червня 1990 року
Оповідач: Стус Єлена Андріївна (1915)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.