Українські народні казки

Як дяк подавився

Українська народна казка Полтавщини

Жили собі чоловік і жінка. Та не було у них сімейної злагоди. Жінка не шанувала чоловіка, частенько його обдурювала. А все через те, що любилася із дяком. Для свого ж варила будь-що: картоплю чи квасолю, пісний борщ тощо. А для дяка, як тільки чоловіка вирядить в поле, готувала м’ясо з курки, пироги, молочну кашу та ще й горілкою частувала. Так тривало дуже довго.

Чоловікові все це набридло і він вирішив прикинутися глухим і сліпим. А жінка ще більше цьому рада, ще частіше запрошувала дяка в гості.

От одного разу дяк, як завжди, завітав до їхньої оселі. Жінка пригощає свого гостя, а її чоловік сидить на печі і дивиться на все те, але вдає, що нічого не бачить і не чує. Господиня поклала на стіл пироги, а сама вийшла в комору наточити горілки. Тим часом чоловік зліз із печі, взяв макогон і вбив ним дяка. Потім запхнув йому пиріг в зуби так, наче той подавився. А сам виліз знов на піч і сидить.

Входить жінка в хату і припрошує дяка:

— А беріть же, кумочку, їжте, пийте!

Аж додивилася — дяк неживий! Почала кричати і показувати своєму чоловікові, що дяк удавився пирогом.

А чоловік і каже:

— Не журися, діждемось вечора — щось із ним зробимо.

Коли настав вечір, чоловік узяв дяка на плечі і поніс до сусідської пасіки. Причепив йому вулик на плечі і поставив його на хвірточці біля перелазу. А сам пішов і сховався за тин, біля пасіки, і чекав, що з дяком станеться.

Вийшов сусід із хати та й побачив, що хтось краде вулик. Думав, що той тікатиме і вистрелив. Підходить ближче, а той неживий. Дуже злякався сусід, що й робити не знав.

А тут виходить чоловік із-за тину:

— А що, сусіде, ти ж дяка вбив!

— Я тобі, чоловіче, дам сто золотих, тільки мовчи! Забери його, щоб ніхто не бачив!

Узяв чоловік дяка та й поніс до свого дому переховати на деякий час. А на другий день ввечері поніс небіжчика до панського двору. Кинув дяка під скирту, сам заліз на неї і порозтрушував сіно на три вози. Потім позапрягав коней, посадив дяка на віз і підпер його вилами. Сам пішов під вікна до пана і почав кричати, що злодії розбирають скирту.

Пан схопив рушницю і вистрелив у дяка. А чоловік іде за паном і каже:

— Пане, так же робити не можна! Ви ж дяка на смерть забили!

А пан каже:

— Бійся бога та не кажи нікому! Дам тобі сотню і тих коней, що були у вози запряжені. Благаю тебе, чоловіче, мовчи про побачене! І забери дяка куди-небудь.

Чоловік забрав гроші, коней, взяв дяка, поїхав до лісу і закопав його там.

З того часу жили чоловік і жінка довго і щасливо, і вона його більше не зраджувала.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

141 (4744). Як дяк подавився. СУС 1380+(1537). Записала Красовська Ярослава 2008 року.
Оповідач: Марочко Сергій Захарович (1922 року народження), Вовчик, Лубенський район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.