Українські народні казки

Як дівка вибрала собі чоловіка

Українська народна казка Буковини

Засватав коваль дівку. А столяр приходи до неї та й каже:

— Ну й дурна ж ти. Чого ти йдеш за коваля? Він же темний, сліпий чоловік.

— Як то «сліпий»? Та ж він все бачи.

— А ти забіжи в кузню та й подивись, як він кує. Зразу видно, що він не бачи. Знайде залізо молотком та й стукає по ньому багато разів.

Дівка зайшла — правда: стукає коваль по ковадлу багато разів. І повірила дівка, що не бачи коваль. Сватає її столяр. А швець підходи до дівки та й каже:

— Ти подивися, столяр же сліпий. Він нічого не бачи. Він вифуґує дошку, а тоді дивиться, дивиться на неї вздовж. А тоді ще пальцями мацає. Нащо б йому було мацати, якби він добре бачив?

Подивилася дівка — правда. І не пішла за столяра. Пішла дівка за шевця, бо швець, як шиє чоботи, крізь шкіру бачить і правильно шило силяє.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Росошани, Кельменецького району, Чернівецької області
23 жовтня 1979 року
Оповідач: Камінський Сергій Андрійович (1915)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.