Як дід ведмедя обдурив

Українська народна казка Чернігівщини

Було це дуже давно. В одному селі жив старенький дід. От надумався він поїхати під ліс і посіяти там ріпу. Виорав дід шматок поля та й сів відпочити. Аж тут з лісу виходить ведмідь та до нього:

— Старий, зараз я тебе з’їм!

— Не їж мене, ведмедику. Давай разом сіяти і тоді я з тобою ріпою поділюся. Собі візьму корінці, а тобі оддам верхівки.

— Хай буде по-твоєму, — сказав ведмідь, — та якщо обдуриш, то в ліс по дрова навіть не приходь.

Пішов ведмідь у ліс. Ось і осінь настала. Прийшов дід до лісу і бачить, що ріпа виросла здорова. Тільки він взявся копати, як з лісу вивалює ведмідь.

— Чоловіче добрий! Оддавай мені мою частку!

— Добре, ведмедику, бери собі свою частку, вершки, а мені остав корінці.

Забрав ведмідь усе бадилля, а дід повіз ріпку на возі продавати на базар. Та ведмідь перестрів діда і питає, куди той їде.

— Їду в місто корінці продавати.

— Ану дай мені спробувати своїх корінців.

Дав дід ведмедеві один корінець.

— Ах, ти сякий-такий! — загув ведмідь на весь ліс. — Ти мене обдурив! Твої корінці солодкі, а мої вершки ніякі. Більше не приїжджай до мене в ліс, бо роздеру!

На другий рік посіяв дід жито. Приїхав його жати, а там ведмідь сидить.

— Не обдуриш мене! Давай зараз же мою частку. Тільки тепер я візьму собі корінці, а тобі вершки.

Дід і погодився, забрав жито та й поїхав собі. Ведмідь взяв корінці і давай гризти. Гриз, гриз, а нічого не міг зробити з тією соломою. Дуже розсердився на старого, що той обвів його круг пальця.

З тих пір сидить косолапий під лісом і жде діда, щоб його з’їсти. А старий відтоді до лісу навіть не потикається.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

226 (4411). Як дід ведмедя обдурив. СУС 1030. Записано 2008 року. Кубрак Олександра Пилипівна (1931). Чернігівська область, Ічнянський район, Городня