Українські народні казки

Як дід до своїх дітей ходив

Українська народна казка Гуцульщини

Мали чоловік і жінка троє дітей, два хлопці й доньку. Всі вони повиучувалися, поженилися і пішли жити в місто. А чоловік і жінка тримали собі корову і все прятали скором. Що за тиждень спрячуть, то все носили по черзі до дітей. От одного разу дідо набрав масла, сметани в бесаги і несе до старшого сина. Несе, а на дорозі здорова калабаня. І дідо придумав таке: «Давай я сяду в калабаню і обмажуся в болото. Чи невістка мені штани попере, чи ні?» Сів у калабоню і вимазався.

От підходить він до хати старшого сина. Вибігли діти, втішилися, що йде дідо, несе масло та й сметану. А дідо став перед хатою і до хати не йде. Вийшов син і питає: — Чому не йдете до хати? А дідо говорить:

— Я впав у болото і поваляв гачі. Дай мені в щось перебратися. І щоб жінка вижмакала гачі.

А син каже:

— Тату, моя жінка учителька. Вона з вас гачі жмакати не буде. Ліпше йдіть з цими бесагами і більше не приходіть.

Тоді йде дідо до другого сина. Знов приходить перед хати, а до хати не йде, бо він обмащений болотом. Діти скричали, що йде дідо. Син вийшов напроти. А дідо говорить:

— Дай, сину, перебратися, бо я впав у болото і поваляв гачі.

— Тату, моя жінка медсестра, вона ваші гачі жмакати не буде. Ліпше ідіть собі геть і таки більше не приходіть.

Тоді йде дідо до доньки. Донька вийшла з хати, а він говорить:

— Дай, небого, з чоловіка гачі перебратися, бо я упав у болото й повалявся.

Донька каже:

— Тату, мій чоловік інженер, а я фельдшер, і ваші гачі жмакати не буду. Ліпше йдіть додому, най мама жмакає.

І чоловік вернувся з повними бесагами додому. Жінка вздріла, що чоловік вернувся і тяжко несе, і вийшла напроти.

— Що це ти вернувся у повні? — питає жінка.

— Та от упав у болото і поваляв гачі. І ніхто не хотів жмакати, та й мене відрядили.

— Не біда, іди перебирайся, я вижмакаю.

І від тих пір уже дідо не ніс бесагами масло, сметану і сир, а ніс молоко до молочарні.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Уторопи, Косівського району, Івано-Франківської області
7 червня 1987 року
Оповідач: Цимбалюк Василь Дмитрович (1925 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.