Українські народні казки

Як жебрак попом став

Українська народна казка Бойківщини

Ішов єден жебрак через село. Пройшов через село і попадає в ліс. Дивиться, два чоловіки несуть баняк. І сховали його в лісі в ріщя. Але вони його не бачили, того жебрака. Коли вони пішли, жебрак приходить, розгортає то ріщя і відкриває баняк. Дивиться — баняк повний грошей. Подивився і тих грошей не бере.

Приходить він у село, а там об’яви понаписувані, що у царя закрали гроші. Той жебрак приходить до царя.

— Я, — каже, великий ворожільник. Я можу ваші гроші найти.

Цар натискає на кнопку, викликає поліцію. Та й говорить:

— Слухайте, хлопці. Ось є ворожільник, він наші гроші найде.

І той жебрак сказав так:

— Так, я великий ворожільник, я заведу вас до грошей.

Чотири чоловіки з поліції беруть того «ворожільника» і йдуть з ним у ліс. Пішли глядати грошей. Приводить він їх на то місце. Але вні зразу їм то місце не показав. Подивився на облака і сказав:

— Хлопці, тут шукайте.

Пошукали хлопці — не найшли. Подивився він ще раз на облака. І на цей раз не найшли. А їден з поліції говорить так:

— Прийшов якийсь жебрак і нас в лісі мучить. Забийме його, аби нас не мучив.

А другий говорить:

— Не мож, бо нас цар післав з ним, ми за него будемо отвічати.

А він сказав:

— Ви добре знаєте, що мене з вами післав цар. То хтось за мене відвітить.

І третій раз він подивився по облаках, той жебрак, і каже:

— Хлопці, ще в єдно місце подивіться.

І вони подивилися, і найшли гроші.

Приходять вони до царя і кажуть:

— Найшли ми ваші гроші.

Цар питає того жебрака, що йому за то дати. А він сказав:

— Я нич не хочу. Хочу лиш прожити у вас три місяці в палаці з вами враз.

І він три місяці прожив у царя. А коли виходив від царя домів, сказав царьови:

— Я більше нічого не хочу у вас, тільки хочу йти в своє село попом.

І цар сказав запрягти йому коні, і він їде по дорозі. Стрінув другого жебрака і питає:

— Куди ти йдеш?

— Йду по хатах.

— А може би ти, — каже, — пішов зо мною? Будеш дяком.

І сіли оба на фуру і їдуть. Приїхали в то село і в селі об’явили, що «в нас є новий піп». Люди зібралися в церкві й чекають, хочуть побачити нового попа. Він приходить до церкви, а в церкві повно людей. І питають:

— Хто це такий?

— Новий піп приїхав.

Але він був артист, той жебрак. Убрали його на службу, а він отворяє царські двері в церкві і каже:

— Так будеме співати, гей тоти співали.

І так три рази повторив. І цим скінчилася служба.

Приходять люди до царя і кажуть:

— Що ви нам дали? Якогось нового попа дали, а він правити не вміє.

— Я вам доброго священика дав. Якого вам кращого треба?

— Він каже: «Так будеме співати, гей тоти співали».

— Бо то так і треба, — каже цар. — Як співали інші, так і той співає. Я вам кращого не дам. Буде такий, якого маєте.

І з тим вони й пішли домів. І на тім закінчилося.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

11 (1690). Як жебрак попом став. СУС —. 8 січня 1988 р. Клюйник Василь Михайлович (1924). Львівська область, Турківський район, село Либохора