Українські народні казки

Як заговорив дуб

Українська народна казка Бойківщини

Була жінка молода, красива, а чоловік у неї був простий. Не брався до неї. А вона слабує. Та й каже вона до чоловіка:

— Пішов би десь та запитався, чого я слабую.

А він питається:

— Де?

— Може, суть такі ворожільники, що повідають.

Він каже:

— Я не знаю, куди йти, в яке село. Де йти? Не знаю жодних ворожільників.

Вона мовить:

— Та то навіть недалеко в лісі є такий дуб старий, що правду повідає.

— Що ти говориш? Дуб? Дуб говорить?

— Говорить, — каже, — підеш запитаєшся.

Вона його наперла, би йшов. Він пішов, став під тим дубом та й стоїть. Як би то говорити до дерева? Але каже.

А ніже він прийшов до того дуба, вона вилізла з ліжка, кругом оббігла, залізла в того дуба в дпло і там чекає на нього.

А він прийшов від’дубови та й каже:

— Дубе, що з моєю жоною буде?

А жона з дуба грубим голосом обзивається:

— Роби діло — здорова буде!

І пішов він геть. А вона вилізла з дупла, кругом, кругом оббігла, збігла додому і вже в ліжку чекає на нього. Приходить він.

— Ти був коло дуба?

— Та був.

— Та що казав дуб?

— А що казав. Щось таке казав…я таке ще не чув. Не чув такого, як він казав.

— Та вже повідж.

Напирає вона:

—…Повідж, що він казав.

— Та казав: «Якесь роби діло, та здорова буде».

Вона каже:

— А видиш? Може, якраз би помогло, а ти нічого не робиш. Може, якраз поможе?

І він почав робити то, що вона хотіла.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

136 (2326). Як заговорив дуб. СУС порівн. 1380. 22 серпня 1990 р. Стець Василь Прокопович (1905). Львівська область, Турківський район, село Ясінка