Українські народні казки

Як засуджений свої гроші ділив

Українська народна казка Гуцульщини

Засудили чоловіка на смертну кару — повісити. Кат убрав рукавиці і вже тримає його на ланцу. Запитався в него суддя перед смертю: — Що ти жадаєш?

— Жадаю, аби ви мене пустили з катом додому. У мене є заховані гроші. Про них не знає ні жінка, ні син. Я дістану і поділю ті гроші на три частини: одну жінці, одну синови і одну катови.

Суддя сказав:

— Добре, іди.

Він прийшов, вибрав ті гроші, висипав на стіл і ділить на три купці. А син запитався:

— А чого ви, тату, розкладаєте на три купці.

— Одна купка мамі, одна тобі, а одна катови.

— А за що катови? — спитав син.

— Я пообіцяв дати катови за те, що має мене вішати. А син сказав:

— Дайте мені цю купку, то я вас сам завішу. Тоді тато зсунув усі гроші на дві купці.

— Я думав, що ти будеш давати свою купку, аби мене не завішали. А ти ще сам хочеш завішати? Най буде все мамі й катови. А тобі нічого.

Та й пішов батько туди, де його мали вішати.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Село Яворів, Косівського району, Івано-Франківської області
17 грудня 1983 року
Оповідач: Сенчук Василь Федорович (народж. 1897)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.