Українські народні казки

Як звірі врятували господаря від смерті

Українська народна казка про тварин

Жив собі чоловік такий, що знав, як собака і всяка тварина поміж собою балакають. Був у його слон, бик, півень та собака.

Одного разу він орав слоном, а бик стояв у хліву та сіно їв. Приїхав чоловік слоном додому, а бик і давай з його сміятися, що робив та сіно їсть, а він стоїть у хліву та сіно їсть. А хазяїн як почув, що бик насміхається, та на другий день взяв бика й биком почав орать. Вечором приїхав додому і дав йому сіна і слону. А слон і каже бикові, що й ти орав — так само сіно їси, що й я в хліві стояв та їм. А бик усміхнувся та й каже, що проробишся, то лучче й їжа їсться.

Хазяїн почув цю розмову і всміхнувся. А жінка й питає: «Чо го ти, чоловіче, смієшся?» А він каже: «Мені не можна казать бо коли скажу, то вмру». Вона каже: «Вмирай, а мені признайся, бо я твоя дружина». Чоловік каже: «Зізви всю рідню, тоді я попрощаюся й скажу, чого я сміявся».

Коли зійшлися гості, то він почав розказувати, що за пригода: «Сталося те, що жінка хоче, щоб я вмер, і я вас покликав попрощатися. А тепер піду подивлюся на усе своє подвір’я і буду прощатися та признаватися, чого сміявся».

Він вийшов на другий поверх ґанку і став дивитися на подвір’я і прощатися з хазяйством. А півень як заспіває. А собака загавкала. Цебто вона казала: «Що, тобі, півню, радісно, що наш хазяїн помира?» А півень каже: «Нехай не буде дурний! Хай скаже одному гостеві, щоб приніс десять лозин, і поки не поб’є одну та не покається жінка, то нехай б’є до десятка, то вона покається».

Хазяїн так і зробив, як радили півень та собака. Одну побив — вона не покаялася; а коли добивав десяту, то аж тоді вона покаялась.

Хазяїн остався живий та здоровий, хазяйство дбав, слона та бика до смерті доглядав.

Як звірі врятували господаря від смерті. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 670. Зап. К. Паршикур в 1928 р. у м. Красноармійську Донецької обл. Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 1-6, од. зб. 642, арк. 244—245.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.