Українські народні казки

Як звірі зимували в лісі

Українська народна казка про тварин

Були в одного чоловіка бик, свиня, гусак та півень. Але цей чоловік погано жив, не годував їх. От бик і каже до них: «Ходімо в ліс, то там нам буде лучче жити». От вони погодилися з биком і пішли в ліс. У лісі ходили, поки настала осінь. Бик тоді й каже: «Давайте будемо ставити собі на зиму хату». А свиня каже: «Я зариюсь в лист та й перезимую». Гусак каже: «А в мене теплий пух, то я теж перезимую». А півень каже: «В мене тепле пір’я, то я одне крило під себе положу, а другим вкутаюся, та й перезимую».

Прийшлося бикові самому ставити хату.

От бик поставив хату. Коли як ужарять морози, то бикові тепло, а тим холодно.

Тоді свиня приходить до бика й каже: «Пусти мене в свою хату перезимувати». А бик каже: «Ти зариєшся в лист та й перезимуєш». А свиня каже: «Як не пустиш, то землю з-під призьби вирию, та й тобі буде холодно».

От бик подумав-подумав та й пустив.

Коли приходить до них гусак та й каже: «Пусти мене перезимувати». А бик каже: «В тебе теплий пух, то ти й надворі перезимуєш». А гусак каже: «Я вищипаю міх з потолка, то тобі холодно буде».

От бик подумав та й пустив гусака.

Тоді приходить півень, то він пустив і півня.

Коли одного разу вранці півень закукурікав. А лисичка підслухала й сказала вовкові й медвідю. На другий день вранці прийшли вони до хати й стали сперечатися, кому йти попереду. Лисичка каже: «Я недужа». Медвідь каже: «А я неповороткий. Як що случиться, то не втечу». Прийшлося вовку йти попереду. От вовк відчиняє двері і йде в хату. А бик до вовка кинувся й заколов. А тії втікали без огляду.

Як звірі зимували в лісі. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 130. Зап. Д. С. Близнюк з 1930 р. на Київщині. Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 1-7, од. зб. 738, арк. 155—156.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.