☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Як звірі літо шукали
Українська народна казка Кіровоградщини

Жив собі за селом у полі бичок Марко. Влітку ходив собі полем та пасся. А коли настала зима, він мерзнув і думав: «Як тільки настане літо, подамся я в теплі краї».

Але пролітало літо за літом, а Марко все гнувся на холоді. Одного разу, коли почали йти холодні дощі, вирішив бичок все-таки піти в теплий край. Іде він та й іде. Зустрічає його півень та гуска, і питають:

— Куди ти прямуєш?

Бичок сказав, що йде літа шукати. Попросилися птахи до нього та й пішли вони разом. Півень сів на спину бикові, а гуска його ззаду підганяла. Ідуть та й ідуть собі. Коли це їм назустріч вибігає кіт Мурко. Побачив їх і спитав:

— А куди це ви йдете, панове?

Розказали йому звірі про свою біду, а кіт і каже:

— Візьміть і мене з собою.

— Добре, коли хочеш, ходімо. Гуртом веселіше буде.

Довгенько йшли наші мандрівники, аж ось дійшли до лісу. А в лісі холодно, ще й сніжок почав іти.

— Треба щось робити, — сказав кіт, який полюбляє тепло.

Втомилися усі звірі, бик аж ратиці підбив, гуска лапи поморозила, а півень захрип. Тоді бичок Марко й каже:

— Давайте гуртом хатку збудуємо.

Наносили вони швиденько хмизу, замісили в болоті заміс. Поставили хмиз стіною, обіпили болотом та й вийшли стіни. А зверху вкрили гіллям, листям та сухою травою. Наносили в хатку сухої трави для півника, підвісили до сволока. Бичок Марко лягав посередині, а кругом нього мостилися друзі.

А коли настали холодні зимові дні, кіт лягав на Маркову спину і солодко спав.

Одного разу приїхав до лісу дід Іван із села. Побачив незвичайну хатку, заглянув всередину, а там ціле господарство. Жаль стало дідові тварин, забрав він їх додому. Бичка до саней прив’язав, півня на хмиз посадив, гуску поруч себе вмостив, а кота Мурка в пазуху під кожух поклав. Так вони й дісталися дідової хати.

Зраділа баба, що в них з дідом таке сімейство з’явилося. Розмістили їх усіх у хлів, де було тепло, затишно і не голодно. Тільки Мурко часто грівся на лежанці, співаючи стареньким свою дивовижну котячу пісеньку.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

276 (8178). Як звірі літо шукали. СУС (130). Записав Пич Дмитро 2010 року. Тимченко Лідія Олександрівна (1942). Кіровоградська область, Новоукраїнський район, Глодоси