Як знайти щастя
Українська народна казка Кіровоградщини

Жили два брати. Старшого звали Василем, а молодшого — Михайлом. Коли батьки померли, то старший брат майже все майно забрав собі, а молодшому залишив шмат неродючої землі. Коли брати одружилися, Василь узяв доньку багача із сусіднього села, Марію, яка мала добрий посаг, а Михайло одружився на гарній розумній працьовитій, але бідній дівчині і зажив своїм життям. Василь ще більш запанів, бо сам тепер нічого не робив, а все наймав робітників.

А Михайло із самого ранку до пізнього вечора тяжко працювали з дружиною на своїй землі і великих статків не мали.

Багач став цуратися бідного брата і навіть не хотів про нього чути, бо боявся, що той в нього проситиме допомоги.

От коли у бідняка народилася дитина, то дружина запропонувала взяти Василя за кума. Спорядився Михайло і вранці помандрував до братового маєтку. Старший брат стояв на ганку і роздавав накази наймитам, а коли побачив Михайла, то спохмурнів. Він подумав, що той прийшов просити в нього грошей.

Менший брат боязко запитав у Василя, чи погодиться він стати хрещеним батьком його дитини. Той довго думав, але погодився. Після хрестин, коли брати поверталися із церкви, то на шляху побачили дитину. Василь пройшов повз, навіть не глянувши на дитину, а Михайлові стало жаль її, і він вирішив забрати немовля додому. Василь сказав братові, що у них своїх ротів багато і що цей не потрібен, але Михайло заперечив і сказав братові, що ця дитина їм не перешкодить.

Брат невдоволено скривився і залишив брата із його думками наодинці. А той довго не міг заснути, і думав, як їм жити у цьому світі.

Уранці прокинувшись, Михайло не повірив своїм очам, бо на столі стояв свіжий запашний хліб і багато різних страв. Він розбудив дружину, і зо сну Ганна вирішила, що напевно, це Василь змилувався над ними і поки вони спали, послав їм це багатство.

Михайло вирішив, що піде і подякує братові, коли зробить всю роботу. Але ще більше було його здивування, коли він вийшов надвір і побачив багато різного збіжжя, у стайні — корови, коні, вівці, кози, а на подвір’ї — кури, гуси, качки. Вирішивши, що все це йому дав брат, Михайло спішив подякувати, але той сказав, що нічого йому не давав, бо у самого всього не вистачає. І здогадався бідняк, що то Бог послав йому щастя за те, що він узяв до себе дитину.

Так Михайло розбагатів, побудував нову хату, купив багато землі, розвів господарство і став жити, не тужити. Але все ж він працював з ранку до вечора, і людям допомагав, коли вони потребували. Тому щось допоможе, іншому — хліба дасть, подорожнього пустить переночувати, зігріє, дасть їсти і переодягнутись у чисту сорочку. За це люди його поважали і шанували.

Заздрісно стало Василеві, що його брат розбагатів і має статки не менші ніж у нього, та й панує. Вирішив він дізнатися, за що так поталанило його братові. Василь почав розпитувати, що той зробив, для того щоб так розбагатіти. А брат і сказав, що все це завдяки немовляті, яке він пожалів і забрав додому. От Бог послав йому щастя, тепер він і допомагає людям, чим зможе.

Василю стало заздрісно, і він вирішив піти й собі знайти щастя. Коли він проходив темним лісом, то почув, що десь плачуть діти. Пішов на плач і побачив двох маленьких дітей, які сиділи одне біля одного і гірко плакали. Він забрав їх додому, бо думав, що буде удвічі щасливіший за брата.

Але виявилось, що це не так, бо він знайшов не щастя, а злидні. Все, що було надбано за довгі роки, злидні з’їли дуже швидко, і зрештою він залишився без кусня хліба. З відчаю багач вирішив накласти на себе руки, але на допомогу прийшов менший брат, який врятував його від злиднів. Дав йому худобу, шматок землі. І став Василь із братом жити в мирі і злагоді, став господарювати і допомагати бідним. Люди почали його поважати. І лише тоді він зрозумів, нарешті, як знайти справжнє щастя.