Українські народні казки

Як когут вибив курці око

Українська народна казка про тварин

Півень і куриця забрели в сад. В саду понаравились їм вишні. Півень каже: «Я злечу на вишню, буду зщипувать ягоди і кидать додолу, а ти збирай їх докупи, а потім я злечу і будем вмісті їсти».

Півень зібравсь на вишню, одщипував по ягідці і кидав додолу, а куриця підбирала і складала їх в одну купу. Куриця задрала вгору голову, дивилась, як півень зщипує ягоди, а півень на цю пору кинув саму більшу вишню і попав куриці в око. Вибив їй око. Куриця тоді стоїть і плаче. Півень пита: «Чого ти плачеш?» — «Та як же мені не плакать, ти мені око вибив, бодай тобі добра не було!» — «А я чим же причиною? Я не винен, це мені клята гілочка помішала. Вона всьому виновата; я за неї зачепивсь, вона мені пір’я обідрала».

А гілочка каже: «Я теж тут ні при чом: якби я була благополучна, так я б не зачепилась за тебе, а то я засохла, мене гимонські кози обгризли, так що всьому винні кози, а не я».

Коза почула і каже: «Я сьому не причиною; чим же я буду питаться? Мені що-небудь треба гризти. Пастухи нас не ганяють туди, де є корм, поневолі зайдеш в шкоду, не здихать же нам з голоду; так що всьому винен пастух».

Пастух почув і каже: «А я чим винен? Де ж я вас буду пасти, коли на толоці трави нема, а ганять до лісу дуже далеко. Людям догоджать я не хочу, бо вони дуже невдячні, погано мене годують.

Самі всякі ласощі їдять, а пастухам дають хліб та цибулю. Нехай годують нас блинцями, тоді буду ганять до лісу».

Баба почула та й каже: «Де ж тобі взять блинців, коли сьогодні свиня тісто поїла; ми самі без блинців зостались; так що я тут ні при чом, це свиня каторжна всьому винувата».

Свиня почула та й каже: «Я з досади поїла тісто; якби ви моїх поросят заборонили од вовка, так я б не стала робить вам шкоди. Вовк поїв моїх поросят, мені їх жалко стало, я з досади поїла тісто; так що тут виноват вовк, а не я».

Вовк був неподалеко од них, лежав у очереті біля річки, почув розмову свині та й каже: «Мене не виніть, я тут ні при чом, так бог дав. На кого святий Уласій укаже, того я їм. Покаже на бабу — я і бабу з’їм».

І так виновного не знайшлось. Виходить діло, що виноват не півень за те, що куриця осталась з одним оком, а святий Уласій.

Як когут вибив курці око. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 241/ІІ, Зап. П. Тарасевський в м. Шебекіно Бєлгородського пов. Курської губ. Час запису не зазначений. Українські народні байки (звіриний епос). Т. І—II. Зібрав Володимир Гнатюк. — «Етнографічний збірник», т. ХХХVІІ-ХХХVІІІ, Львів, 1916., стор. 434—435. Паралелі: Афанасьєв, стор. 98; Указатель сюжетов. [Составил В. Я. Пропп]. — Народные русские сказки А. Н. Афанасьева. В трех томах, т. 3, М., 1958., стор. 463; Л. Г. Бараг, Восточнославянские сказки, их взаимосвязи и национальное своеобразие. — Эпические жанры устного народного творчества, Уфа, 1969, с. 75—240, стор. 183; Казкі пра жывёл і чарадзейныя казкі. Складальнік К. П. Кабашнікаў, Мінск, 1971., стор. 241—244.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.