Як королевичі наречених шукали

Українська народна казка Кіровоградщини

Колись давно жив король Віто зі своєю дружиною Софією. Вони поєднували в собі життя та мудрість. Мали вони трьох синів. У королівстві всі знали та любили хлопчиків.

Минав час. Виростали королевичі спритними, гордими та стійкими. Одного разу покликав король синів в свої палати і сказав:

— Сини мої любі! Настав час вам одружуватися. Беріть найкращих прудких коней та шукайте собі наречених.

Попрощалися королевичі з батьками і одразу вирушили в путь. Їхали-їхали, аж раптом перед ними впала поранена пташка. Спинилися королевичі, вирішили допомогти пташці. А вона заговорила людським голосом:

— Хоробрі витязі! У наших горах живе змій. Мій народ з країни Краси платить йому данину. Цього року змій забрав єдину доньку нашого короля. Допоможіть їй.

І вирушили юнаки в гори. Піднялися вони на гору, і тут почувся пронизливий свист змія, задвигтіла земля. Брати не злякалися. Старший наказав чекати його, а сам кинувся на змія. Незабаром все стихно.

— Певно, загинув наш брат, з’їв його лютий змій, — захвилювалися брати.

Але яка була радість, коли вони побачили свого брата і королівну з країни Краси. Повернули брати доньку щасливому батькові. Старший брат покохав королівну і вони заручилися.

Вирушили брати знову у дорогу. Одного разу їм дорогу перебіг кіт з перебитою ніжкою. Він жалібно занявчав, а потім людським голосом сказав:

— Недалеко у долині стоїть замок двоголового змія. Він тримає у полоні доньку короля країни Щастя.

— Треба визволити красуню з палацу, — сказав середній брат, — ви чекайте мене тут.

Так брати і вчинили. Довго бився хоробрий королевич із змієм, але здолав його. Вибігла до нього королівна з країни Щастя. Полюбили вони одне одного і заручилися.

Поїхав у дорогу останній брат. Якось йому на шляху трапився собака з розірваним вухом. Він жалібно гавкав і раптом заговорив:

— Хоробрі витязі! Допоможіть моїй королівні з країни Добро. Її викрав триголовий змій і сховав у своєму замку.

— Тепер моя черга зійтися у битві зі змієм, — сказав найменший брат.

— Хто тут збирається зі мною битися? — розлютився змій.

Але тут у руці хлопця блиснув меч і покотилася голова змія з пліч. Вибігла із замку красуня-королівна, глянула на молодого королевича і закохалася. Він теж не зводив з неї очей. Зрадів король з країни Добро, почувши про визволення своєї улюбленої доньки. Заручився і цей королевич.

Через деякий час щасливі королевичі та королівни прибули до палацу короля Віто. Щиро зраділа їм Софія. Велів старий король влаштувати королівський бал. Зібралося багато заморських гостей. Королевичі пишалися своїми нареченими.

Вийшла танцювати королівна з країни Краси. Повела рукою і всі гості відчули дотик краси до своїх сердець.

Вийшла в коло королівна з країни Щастя, махнула хусточкою і всі відчули себе щасливими. Вийшла королівна з країни Добро. Простелила вона рушник на добро і оселилося воно у серцях людей. Сподобалися королівни всім гостям. Король тут же велів і весілля відбути.

Зажили вони всі в мирі та злагоді.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

261 (8162). Як королевичі наречених шукали. СУС —, новотвір. Записав Колісник Влад 2010 року. Крецул Людмила Іванівна. Кіровоградська область, Новоукраїнський район, Новоукраїнка